Йосиф Сірка

Недавно в українських ЗМІ поширювалася вістка про те, що українській владі з Европи та США послали 51 пункт порад, як боротися з фейковими новинами та нападами в інтернеті перед виборами президента та ВР України наступного року.

Це можна сприймати як стурбованість друзів та союзників, які добре обізнані з можливістю втручання у вибори в Україні Росією, яка вже п’ятий рік веде відкриту війну не тільки гібридно, але й важкою зброєю та брехливою пропаґандою на всіх фронтах – збройному, економічному, політичному, інформаційному, церковному та навіть культурному.

На жаль, українські можновладці, починаючи з президента, Генерального прокурора, суддів та поліції, не спішать робити висновки з порад европейських та американських друзів. Це стосується, насамперед, того, що в Україні владні структури навчилися дуже галасно арештовувати „підозрюваних” в корупції, зраді, вбивстві та ін. злочинах, а потім дуже тихенько відпускають їх під „заставу”, або й просто звільняють „за недостатком свідчень про скоєний злочин”.

А тим часом вороги Української Держави згуртовуються, купують телевізійні канали, займаються явною брехнею, щоб відбілити російського аґресора та злочинців, які цю аґресію щодня демонструють на окупованій Росією території.

Відомий науковець і публіцист Ігор Лосєв вже не раз застерігав перед небезпекою реваншистів, які так вільно аґітують за тзв. мир (тобто – капітуляцію) з Росією. Він звертає увагу на безкарну підготовку до капітуляції України відвертими ворогами нації, незаперечним провідником яких є кум кремлівського шефа В.Медведчук.

Стаття Лосєва в газеті „День” : Небезпечні ігри олігархічного ТБ або Згадуючи Веймарську республіку (16.11.18) наповнена прикладами, коли не тільки відомі оліґархічні канали займаються антиукраїнською пропаґандою. Він звертає увагу на те, що навіть телеканал „Прямий”, який поєднують з Порошенком, провідне слово надає колишнім, чи й сьогоднішнм громадянам РФ (Є.Кисельов, М.Ганапольський), а до студії все частіше запрошують колишнього регіонала Балицького, який Росію не вважає аґресором, а хвалится, що безперешкодно їздить в Росію та до окупованого Криму.

Пан Лосєв часто аналізує різні телепрограми, які шкодять не тільки державній стабільночті, але й українцям взагалі, бо заводять людей в оману, поширюють брехню, дезінформацію. Науковець Лосєв знає добре не тільки історію України, але й европейських країн, тому закликає брати уроки з історії і недавнього минулого України: „так наше ТБ діяло і до 2014 року. Псевдодемократичне загравання з антидемократичними силами завжди закінчується погано. У Веймарській республіці дуже довго грали в демократію з Адольфом Гітлером. І догралися.”

Звичайно, від кремлівського фюрера і його кума можна очікувати ще гіршого, бо Гітлер не мав в розпорядженні такої „фабрики бехні”, якою володіє Путін.

В сучасному світі, коли дехто проводить більше часу перед телевізором, чи за компютером, пропаганда відіграє велику роль. Вибори американського, французького президентів, референдум про Брекзіт у Великій Британії, вибори в Німеччині та в інших країнах довели, що кремлівська пропаґанда була всюди присутня і мала значний вплив на результати виборів. Тому важливо сприйняти з великою увагою застереження европейців та американців щодо небезпеки втручання у вибори в Україні 2019 р..

Щоденні попередження про реваншизм антиукраїнських сил не матимуть результату, якщо президент не в стані підписати закони, які б поставили кінець антиукраїнським силам, якими керує Кремль напряму через свого кума. Президент повинен звільнити В.Медведчука з „переговорного процесу” про полонених та в’язнів, оскільки своє призначення він використовував і використовує виключно на поради з Путіним, як краще організувати капітуляцію України та її включення в імперську систему.

Ні про що добре для українців не засвідчує такий швидкий „ріст” Медведчука, як його „угода” з Рабіновичем про „спільну платформу”. Після резиґнації Рабіновича кандидувати на президента появилося швидко повідомлення Медведчука, як голови „Ради опозиційної платформи – За життя”, що новим висуванцем буде Бойко. У заяві Медведчука нікого не здивувало, що він мовою Кремля з 2014 р. завив: „Наше об’єднання… буде на президентських, парламентських і місцевих виборах представляти інтереси жителів Південного Сходу, російськомовного населення…” Можливо, що кум Путіна в Україні переплутав час, певно він уявляє себе „успішним” адвокатом, якому без труднощів вдалося „допомогти” Василеві Стусові потрапити до російського концтабору, де він і помер. Може в партії Бойка знають про „допомогу” Медведчука Стусові і тому відмовляються від „угоди”? Справа в тому, що вже наступного дня Опозтційний блок оголосив про виключення Бойка та Льовочкіна зі своєї фракції у ВР України. А може „опозиціонери” зрозуміли, що вони не можуть брати до уваги лише російськомовне населення, бо ж ідеться про президента усіх українців! Або, може, план Медведчука передбачає відмову Бойка, а тоді вже він сам „пожертвує” собою – як кандидат?!

Щодо „інтересів російськомовного населення”, то досі не було жодної вістки про те, що Медведчук порушив питання звільнення з ув’язнення перед своїм кумом у Кремлі щодо російськомовного українця Сенцова. Притім, щодня чуємо, як тисячі різномовних (і російськомовних) діячів культури у світі вимагають від Москви звільнити з ув’язнення талановитого режисера!

Справа з головою Ради опозиційної платформи Медведчуком є поважною загрозою не тільки щодо підкупів на виборах, дискримінації проукраїнських сил, перекручування правди, залякування, дезінформації та інших махінацій, інструменти яких будуть в руках цього одіозного „адвоката”, методи якого на посаді голови Адміністрації президента Кучми увійшли під назвою „Темники Медведчука” – «рівень асфальту» (Права людини в Україні. Інформаційний портал харківської правозахисної групи. Інтерфакс-Україна 31.10.2003 –www.interfax.kiev.ua), які 15 років тому дуже детально довів і проаналізував президент Центру вивчення маніпуляційних технологій Д. Богуш. Медведчук вже має досвід перекручувати факти, починаючи зі засудженням Стуса, має телевізійні канали і, певно, забезпечене фінансування, бо Кремль на диверсію грошей ніколи не шкодував.

Жертви Майдану гідности, на чолі з Небесною сотнею та 11 тисяч жертв російської аґресії, вимагають від посадовців і, в першу чергу від президента, щоб недопустити реваншу злодіїв, брехунів, крадіїв з великої букви, вбивць українських патріотів. Переслідування активістів та журналістів, які займаються викриттям різних корупційних схем та договірняків є загрозою того, що реваншисти настроєні рішуче, а щоб цьому перешкодити, то потрібна рішучість посадових осіб.

Не за те загинули мільйони в голодоморах, не за те боролася українська інтеліґенція 30-х та 60-70-х рр. минулого століття, не зате мерзли й страждали мільйони на Майданах, щоб сьогодні купували оліґархи свої й чужі телевізійні канали й пропаґували антиукраїнську політику. Саме зараз на часі поновити й довести до кінця кримінальне провадження проти Медведчука, Новінського та інших українофобських політиків і московських аґентів та пропаґандистів.

Якщо влада цього не здатна зробити, то прийдеться звернутися до порад І.Лосєва, оприлюднених у рубриці „Точка зору” по Радіо Свобода (Воєнний стан і відмова від виборів 2019 – поради для України від Ігора Лосєва, 19.11.18). Оскільки країна перебуває у війні з Росією, щодня страждають українські солдати та цивільне населення у прифронтовій зоні від ворожої стрілянини із забороненої зброї; дня не буває без поранених, чи вбитих, тому запровадження надзвичайного стану і відкладення виборів має сенс.

Звичайно, що така порада може викликати заперечення, але коли був би президент запровадив надзвичайний стан у 2014 р., то наступного 2019 року вибори могли відбутись по всій Україні, включно з Кримом.

Висування кандидатів на посаду президента таких людей, як Бойко, Рабинович, чи Тимошенко та ін. є, на мій погляд, неморальними, бо ці люди несуть відповідальність за сучасну ситуацію в Україні разом з усіма тими, що вже майже 20 років прямо , чи посередньо перебувають при владі, яка уславилася на весь світ своєю корупцією. А чому б замість корумпованих осіб не оголосити кандидатів на президента: головну редакторку газети „День” Л. Івшину,чи відомого історика Лосєва (в 9-ому поколінні кримчанина), або відомого журналіста С.Грабовського. Зрештою і перший Міністр оборони України К.Морозов був би гідним кандидатом. Ці люди були би прекрасними кандидатами – некорумповані, непідкупні і незаплямовані корупцією, договірняком, входом та виходом у різні партії.

Людей слід звільнити від осіб, які вже 2 десятки років напускають людям дим на очі і підсувають гречку, мило, чи олію за голосування. Вже найвищий час, щоб на 28 році Незалежності України перемагав здоровий розум над брехнею, популізмом, підкупом, страхом чи обіцянками.

Торонто, 21.11.18 р.