Не кажи “гоп” Сергію, ой не кажи!*)
Святослав Караванський
Журналіст Сергій Лещенко написав статтю про кризу в Україні, добре написав, а в кінці підбив написане, і то твердо, що аж: “Кононенко мусить піти”.
Одного ти не врахував, Сергію. Що ж, ти думаєш, що Порошенко отак і здасть свого ліпшого друга на поталу і не відмаже? Та це ж йому який сором буде. Якийсь паршивий зек без освіти відмазав “сватів” Георгія Ґонґадза, зіпхнув усе на “стрілочника”. Куш, правда, добрий урвав. Що урвав, то урвав.
То Порох з двома вищими освітами, щоб не відмазав свого старого друга?
Порох думає і щось та придумає. Шокіна вже відмазав. Списав його на Верховну Раду. Хай Рада його звільняє. А Раду ж він держить у кишені. Де ж вона зніме Шокіна? Шокін тепер, як за кам’яною горою.
Порох знає добре: треба жертву. Коли не Богові, то Сатані. І вже має кандидата на жертву. Яценюк. Арсеній, як та риба на гачку, в’юном звивається. Буває ж, що риба зривається з гачка. От він і б’ється-викручується. Чи ж викрутиться?
Круту кашу заварив Айварас Абромавичус.
Порох думає й собі викручується. Під цю крутію потрапив і Саакашвілі. Розігнався він ніби й непогано, а йому справу і відкрили. Чого доброго ще й до Грузії екстрадують. На віку, як на довгій ниві: і кукіль і пшениця. А ворогів Саакашвілі має по зав’язку.. Виходить, що й президент тепер не друг, а ворог.
Отже, криза, а насправді бій, ще не скінчився. Я б хотів, щоб так було, як Сергій написав.
Та сили зла так просто не здаються. Вони ще мають силу, мають владу і шукають, як їх застосувати.
Тепер усе буде залежати від НАБУ. Але НАБУ – це люди. А люди ж не святі. І вони залежать від влади, а на президента у них нема влади. На президента треба імпічмент, але ніхто, і той же Сергій, ні гу-гу. Виходить, що Президент – це табу. А коли президент табу, то й корупція – табу. Україну треба чистити з президента, а про це ніхто ні гу-гу.
Виходить зачароване коло. Президент ніби ні в чому не винен, а насправді усе зло від нього. То як можна побороти зло, коли зло –табу?
*) Зберігаємо правопис автора