Наслідки колоніяльної адміністрації
Йосиф Сірка
Так можна зрозуміти події, які відбулися у декотрих містах України 8-9 травня н.р.. Антиукраїнські й антидержавні виступи п’ятої колони, підживлювані відвертими ворогами української держави й нації не знайшли рішучої відсічі з боку органів внутрішніх справ та осіб, на найвищих державних посадах. Ганьбою для „реформованої” поліції залишиться її потурання ворогів держави, якій вони присягали вірність. Справа в тому, що акції п’ятої колони мали відвертий антидержавний характер, який демонстрували не тільки проти національної держави, яку вони, через свою неосвіченість, називають фашистською, але й побиттям захисників України.
У будь-якій демократичній країні міністр втратив би свою посаду – добровільно, чи примусово, після такого ганебного вчинку поліції, яка не тільки не втрутилася, але й не затримала бандитів, які під назвами „Безсмертного полку” та „пам’яті” загиблих у тзв. „вітчизняній” війні, під червоними прапорами з комуністичною символікою, нападали на справжніх героїв країни. Закон про декомунізацію ще „свіжий”, тож не могли про це не знати і в українській поліції. Відповідальний за внутрішній спокій міністр внутрішніх справ повинен був негайно зрезиґнувати з посади.
В Україні ж пан Аваков продемонстрував своє розуміння „реформувати поліцію” – змінив керівників. Правда, на голову дніпровської поліції призначив В.Глуховерю, який, згідно з інтернетною інформацією, був би на цій посаді не кращим від попередника, бо навіть полюбляє спортивний одяг з написом СССР. Іншими словами – пан Аваков „поміняв шило на мило”, як в народі звикли казати.
Міністр ВС України ще кілька днів тому, дуже „резолютно” виступив проти перекручених висловів українського співака Скрипки. Бо йшлося не так про те, що дійсно Скрипка сказав, але про те, що сам міністер інтерпретував перекручене судження української музичної зірки. А „крутили” – докрутили, бо самі підказали, що російська мова в українських посадовців обмежує іхні IQ, якщо за 26 років незалежності не зуміли вивчити державну мову.
Участь депутата від „Опозиційного блоку” у ВР України Вілкула в антиукраїнській демонстрації 9-ого травня у Дніпрі лише зайвий раз підтверджує, що в Україні ще при владі колоніяльна адміністрація. Після декомунізаційного процесу, який законно зніс пам’ятники катам українського народу, позбавив міста та села України імен-символів окупації, події в Дніпрі показали, що демонстрантам йдеться не про пам’ять про „дідів, бабусь, батьків”, але про підживлювання ідеї про імперію.
Я певний, що із отих „маніфестантів” „Опозиційного блоку” та маршу тзв. „Безсмертного полка” ніхто й гадки не має про стотисячну армію генерала Власова, який також був жертвою „Вітчизняної війни”. На жаль, московська пропаґанда затьмарює людям мозґи і вони – зомбовані кремлівською пропаґандою, цілковито відповідають уявам „зомбоводів”, які мають не тільки на міністерських посадах своїх „зомбі”, але й в рядах різних партійних угруповань та в поліції.
Вину того, що деякі громадяни України не збагли суті колорадських стрічок і тзв. „пам’яті” треба бачити і в української преси, журналістів, істориків, політологів та інших державних чинників. Українці повинні навчитися не тільки звинувачувати ворога у гібридній війні, але активно діяти проти неї, а нагоду дали саме оці зомбі, які вірять на слово російській пропаґанді.
Приклад російського генерала А.Власова, який потрапив у німецький полон і з німецькою допомогою організував Русскую Освободітельную Армію (РОА), яка була оформлена у три дивізії, які боролися разом з нацистами проти СССР – є незаперечним. І саме армія Власова була продовжувачем традицій російського імперіялізму, а „колорадські” стрічки збереглися у пам’яті нинішніх прихильників імперії, включно з прапором, під яким воювали власовці проти сталінського режиму.
Якщо вірити інформаціям інтернету (навіть фотографіями-доказами), то й батько сьогоднішнього президента РФ був в рядах РОА (навіть наближеною особою до Власова). Можливо,саме тому так мало згадують в Росії РОА. А шкода, бо в листопаді 1944 р. кількість вступити до цієї армії становила 300 тисяч! Дуже сумніваюся, що прихильники отої стрічки та „Безсмертного полка”, знають, що не „полк” поплатився життями і пережив сталінський режим, але цілі дивізії і армії.
Німці позбулися минулого тим, що заборонили не тільки Націонал-соціалістичну партію, але й усяку друковану й візуальну пропаґанду нацизму. Неуявно, щоб в Німеччині хтось сьогодні виходив з плакатами, портретами, прапорами, символами нацизму на демонстрації, нема жодного телеканалу, радіо, газети та журналу, який би прославляв нацистське минуле та її очільників. Сьогодні Німеччина вважається однією з найдемократичніших країн світу з високим життєвим рівнем. Все це можливо тому, що німецька поліція не толерує нацистські символи, чи акції прибічників цієї нелюдської ідеолоґії.
Отже повчитись є у кого, а в Україні ще багато-хто не збагнув, що українці вже своїми двома мирними революціями визначилися зі своїм напрямком – цивілізована Европа. Щоправда, відкриті двері у цивілізовану Европу, вимагають від українців закрити двері у азіятську – нецивілізовану частину, Европи, бо саме вчинки зомбованих п’ятої колони у Дніпрі 9 травня довели, що вороги української держави створюватимуть „протяг” при „відчинених дверях”, який шкодитиме всім.
Побиття учасників АТО в Дніпрі довело, що ватники на чолі з представниками „Опозиційного блоку” (депутат ВРУ Вілкул не вплинув на войовничих „опозиціонерів” до української держави, а його засудження їхньої аґресії ніхто не чув).
Приклад Німеччини, щодо заборони нацистського минулого у будь-якій формі, для України гідний наслідування. Тоді не матимемо справу не тільки з комуністами, але й зі сепаратистською Партією реґіонів, яку перейменували на „Опозиційний блок” та низьку інших замаскованих антидержавних патрій та груп.
Українському громадському суспільству слід визначитися – якщо влада не спроможна поборювати деструктивні сили, підживлювані споконвічним ворогом українців, то слід громадськими ініціативами вимагати від ВР України ухвалення законів, які каратимуть не тільки порушення Закону про декомунізацію, але й депортуватимуть відвертих ворогів держави Україна.
Українські волонтери врятували вже не одного захисника Батьківщини, одягли, нагодували та озброїли не одного бійця, то, може, слід організувати волонтерів для політиків, щоб їх спрямувати на працю, яка принесе добробут населенню, а країні мир і безпеку та верховенство права. Втішатися „безвізом” можна лише у тому разі, коли ти має за що поїхати за кордон, але знаєш, що ти маєш домівку, родину, країну, до якої тебе тягне повернутися чим швидше, бо хочеш так жити, як живуть оті закордоном. В іншому разі це лише окозамилювання.
Події в Дніпрі повинні послужити всім для того, щоб побороти насамперед минуле, яке вже 26 років переслідує українців не тільки символами, але й наявною спробою реваншизму. А цей ревашизм приховує в собі московський фашизм, який ніяк не збагне, що Україна таки не Росія, що вже російськкою книжкою доводив Л.Кучма 2004 р..
Поведінка поліції в Дніпрі довела, що „зреформована” поліція за час міністра Авакова виявилася лише „потьомкінським селом”, бо в дійсності вона не склала іспиту і порушила присягу. Вона не тільки толерувала, але й, таким чином, допомагала бити героїв України, які захищають країну від московської орди на сході України.
Дивує і те, що ніхто із „Опоблоку” на „марші пам’яті” не згадав про пам’ять тих, які полягли на недавньому фронті, від аґресії тих, які захищають оті червоні прапори і комуністичну символіку. А коли б українська поліція приглянулася, як у Москві російська поліція розправляється з тими, хто, за їхніми мірами, порушує закон, то могло не бути побиття захисників Вітчизни.
Українська поліція повинна зрозуміти, що вона має захищати українську державу, а не аґентів іншої країни. А щоб бути рішучим у боротьбі з ватниками та зомбі, то не завадило б запропонувати їм перебратися жити у той „рай”, де не тільки люблять символи ворожого українцям режиму, який обійшовся українцям у понад 30 мільйонів жертв, але й можуть їм надати вимріяне імперське громадянство. У такий спосіб вороги Української держави позбудуться „терпіння” від „фашистів”, „бандерівців”, „укрів”, „правого сектора” і знайдуть мрію свого життя – „русский мир”- народною мудрістю сказавши: І вовк буде ситий і віця ціла!
Ганьбою поліції залишиться іхній вчинок, що не захищали саме тих, завдяки яким можуть сьогодні в Україні демонструвати, протестувати, але сприяли тим, хто не тільки симпатизує ідеї імперії, але й вбиває щодня українців. Тобто, поборники „пам’яті” жертв фашизму цілковито засліплені кремлівською пропаґандою і не бачать, що російський фашизм нищить щодня їхніх співгромадян й українську землю.
За порушення присяги поліціянтами повинен понести відповідальність не тільки реґіональний начальник, але й сам міністр, який не був здатний забезпечити безпеку тим, які захищають цю країну. Потрібно, зрештою, ставити на посади людей, які знаються на реформах краще ніж на корупції. Фахівців щодо реформ знайдеться, бо ж Україна має сотки, а то і тисячі людей, які здобували освіту на Заході, проводили стажировки, які розуміють, що це таке будівництво демократичної держави з верховенством права. Саме переставлення чисел 3+4, чи 4+3 –кінцевого результату (7) не змінює і цього знання бракує українській владі, коли, замість кваліфікованого молодого працівника, призначають „досвідченого” спекульнта-корупціонера. Свідченням цього може послужити не одне „затримання”, чи „висловлення підозри”, які на тому й закінчуєються, що „підозрілий” підписує заяву про те, що не виїде за кордон (але не забирають від нього паспорт з іншим громадянством), що відпускають з ув’язнення під ґарантію, або й просто затягують з виясненням, поки справа „притихне”, а там і забудеться.
Торонто, 14.5.17 р.
