Народ України проти Президента України
Народ України – найкращий. Я хотів сказати, що українська демократія є найсильнішою у світі, але потім хтось може накинутися на мене і припустити, що я необґрунтовано упереджений, бо я українець. Однак я не знаю жодного народу, який би так часто проявляв свою волю жити у свободі та демократії.
У 2004 році народ України проголосував за нового президента. Вибори були явно сфальсифіковані. Люди не просто не підкорилися крадіжці. Вони вийшли на вулиці за одну ніч і влаштували масштабну революцію, яку називають Помаранчевою революцією. Революція тривала приблизно місяць і досягла своєї мети. Чинний президент України, який вивів кандидата-крадіжника на політичну сцену спочатку як Прем’єр-міністра і, ймовірно, був співучасником спроби крадіжки, не мав іншого вибору, окрім як поступитися, і був змушений оголосити другі вибори. Тепер народ висловив свою волю вдруге, і, коли погляди всього світу були зосереджені на виборах в Україні, цього разу народ переміг, і його кандидата було обрано.
У 2013 році чинний президент України, на жаль, російська маріонетка, оголосив світові, що Україна не вступатиме до Європейського Союзу. Згідно майже з усіма великими опитуваннями, це суперечило волі народу, тому народ знову повстав. Президент спробував придушити повстання силою. Люди були фізично поранені. Це призвело до вимог усунення президента. Ця Революція Гідності тривала три місяці, забравши щонайменше 100 життів. Зрештою, президент був змушений втекти з країни. Куди? До Росії. Народ переміг.
І ось, після понад одинадцять років війни за існування України як країни, українців як народу та демократії як способу життя для Бог знає скількох інших країн і народів, народ України проявив непохитну волю, яку неможливо було подолати. Президент України, за всіма словами, добра та справедлива людина, проте явно напружена більш ніж трьома роками війни на всіх фронтах, і, безумовно, стурбована зрадниками та проникненням всередині країни, взяла на себе незавидний обов’язок посилити свій контроль над важелями влади, щоб ворог не взяв гору всередині самого уряду України.
Я вважаю, що з чесної волі та з метою захисту гілок влади та держави під час війни він ініціював, а його партія ухвалила у Парламенті України закон, який підпорядковує всі гілки влади контролю людей, яким він міг довіряти. За винятком того, що Україна, як будь-яка справді демократична держава, належить не Президенту, його друзям чи будь-якій гілці влади, а самому Народу.
Демократія ґрунтується на волі Народу, а держава існує виключно для того, щоб служити Народу. Будь-яке зловживання державною владою для особистого збагачення державними службовцями не може бути терпимим і має переслідуватися за законом у повній мірі. Інакше немає верховенства права, рівного ставлення людей перед законом і немає демократії, а є олігархія. Сам президент не стоїть вище закону.
Що ж, Президенту України потрібно було нагадати, що демократія – це правління Народу, і саме це й зробив Народ України. Люди самостійно вийшли на вулиці. Це була спонтанна демонстрація Народу України, що вони не потерплять нічого меншого, ніж демократія, яка керується волею Народу. Президент не намагався протистояти волі народу. Через два дні після того, як антидемократичний законопроект був прийнятий парламентом і підписаний Президентом, той самий Президент подав до парламенту проект нового закону, який би скасував те, що мав зробити попередній закон.
Це була величезна перемога не лише для України та демократії. Це був повчальний момент для лідерів демократичних держав у всьому світі, що вони можуть бути президентами, але не королями, і їхній обов’язок – служити народу, який їх обрав, і тим, хто цього не зробив.
Вітаю Народ України, а також Президента України. Як громадянин Америки, я можу назвати принаймні одного Президента, який може багато чого навчитися з цього досвіду. Але щоб навчатися, він повинен розуміти демократію та бути готовими служити.
26 червня 2025 Аскольд Лозинський
