Микола Щепанюк – священник УГКЦ, ісповідник віри (140 років тому)

140 років тому:

8.03.1883 – у с. Цебрів на Тернопільщині народився Микола Щепанюк, священник УГКЦ (1907), ісповідник віри. Одружений з Євгенією (з дому Барчинська), діти – син Юрій та доньки Марія і Ганна. Закінчив гімназію у Бродах на Львівщині (1903), богословський факультет Львівського університету, університет м. Інсбрук (Австрія). Вікарій кафедрального храму св. Юрія у Львові (1907). Вивезений московським окупаційним військом як заручник до Києва (1915). В часі революції настоятель храму УГКЦ у Києві (1918). Після закриття більшовиками храму душпастирював у м. Радомишль, у селах Житомирщини, Вінниччини, Київщини. У 1926 – після смерти дружини, єпископ Мішель Д’Ербіньї, таємний посланець Папи в СРСР, на прохання Апостольського адміністратора Житомирської єпархії, дозволив о. Миколі відправляти також в латинському обряді. Священник Казимир Наскренцьких характеризував о. Миколу як «справжнього апостола та невтомного проповідника». Заарештований у с. Кримок у 1929 та засуджений на 10 років ув’язнення в концтаборах Мордовії. Крім звинувачення в антирадянській агітації йому інкриміновано, що чинив опір антирелігійній пропаганді. 1933 звільнений за станом здоров’я, проте 1935 заарештований вдруге за «контрреволюційну, націоналістичну та антиколгоспну діяльність» і засуджений на 5 років таборів. Утримувався в таборі у с. Ягодноє Магаданської области. 9.10.1937 заарештований в таборі та «трійкою» УНКВС по Дальбуду засуджений до смертної кари. Розстріляний у тюрмі м. Магадан в Московії 1937. У 2001 розпочато беатифікаційний процес о. Миколи Щепанюка.