Микола Азовський – живописець, портретист, монументаліст
120 років тому:
2.10.1903 – у Києві народився Микола Азовський, живописець, портретист, майстер монументального мистецтва. Онук по матері художника Василя Верещагіна. Навчався у військовій старшинській школі, проте цей фах не приваблював юнака. Художню освіту здобував у Київській академії мистецтв (створеній 1917 та перейменованій більшовиками в Київський художній інститут) у М. Бойчука, Ф. Кричевського, В. Кричевського, О. Мурашка, І. Падалки (1922-1928). Творив у стилі бойчукізму, разом з колегами розписував санаторій на Хаджибеївському лимані, брав участь у всесоюзних та європейських виставках, з українською делегацією побував в Парижі та Венеції. Його твори придбали музеї та галереї Європи, державні установи в Україні та Московії. Проте в тридцятих роках, щоби уникнути репресій, з бойчукізму змушений перейти на соцреалізм та частину робіт писати в дусі радянської пропаганди. Працював театральним декоратором у Харкові, на Донбасі, відтак жив у Києві. Після окупації Західної України більшовиками у 1939 з дружиною Мартою переїхав до Львова. При пологах дружина померла, давши життя донечці Марті. Учасник виставки Спілки українських образотворчих мистців (початок 1943), на якій отримав схвальні відгуки. Викладач живописного відділу Української академії мистецтв (офіційна назва Вищі образотворчі студії; ректор В. Кричевський), що функціонувала в окупованому Львові у 1943-1944. У 1943 за порадою митрополита Андрея Шептицького виїхав до Кракова, звідки через декілька місяців подався до Відня. Заарештований ґестапо, через 4 місяці випущений на волю. При допомозі єпископа Івана Бучка дістався Риму, 5-річну донечку Марту примістили в інтернаті Сестер Служебниць, а Папська колегія ім. св. Йосафата виділила мистцеві кімнату для майстерні. На замовлення Колегії виконав портрети кардинала Тиссерана, митрополита Шептицького, єпископа Бучка, мистецтвознавця Гординського, священномученика Йосафата, виконав кілька підготовчих рисунків Папи Пія ХІІ. На прохання Українського допомогового комітету з табору біженців у Ріміні спроєктував зображення недержавних поштових марок з нагоди 350-ліття Берестейської Унії. Зробив серію пейзажів в імпресіоністичному стилі. Восени 1947 з донечкою та товаришем Миколою Науменком, також художником, прибув в Аргентину. Раптово захворів на запалення сліпої кишки, на операційний стіл потрапив занадто пізно. Помер в Буенос-Айресі в Аргентині 1947. Хоч свого часу в Україні був широко відомим мистцем, проте з огляду на те, що втік з радянського пекла, на згадки про нього накладена сувора заборона.
