Михайло Яцків – письменник-“молодомузівець” (150 років тому)

150 років тому:

5.10.1873 (в літературі також 5.11.1873) – у с. Лесівка на Івано-Франківщині народився Михайло Яцків, письменник, член модерністського угруповання «Молода муза». Навчався в гімназіях Станіслава (1886-1890; нині Івано-Франківськ) та Бережан (1891-1896). За участь в молодіжному таємному гуртку, яким керував його ровесник, а згодом письменник Денис Лукіянович, 1890 виключений з гімназії й після деякої перерви у навчанні переведений в провінційне містечко Бережани з попередженням адміністрації та поліції. Перебував під постійним наглядом педагогів. Вже в гімназії познайомився з письменником Андрієм Чайковським та іншими галицькими літературними й громадськими діячами. На останньому році навчання (1896) виключений з гімназії без права вступу до вищих навчальних закладів. Активно займався літературною працею та самоосвітою, самостійно отримав ґрунтовні знання з мовознавства, літературознавства, історії, театрального мистецтва, етнографії. Актор мандрівного театру під керівництвом Степана Курбаса-Яновича (з 1896). У 1897 переїхав до Львова, писар, згодом рахівник страхово-кредитного товариства «Дністер»; не полишає працю в театрі. За сприяння Івана Франка за сумісництвом влаштувався в НТШ в «Літературно-науковому віснику» та видавництві «Русько-українська спілка». Друкуватися почав від 1899, перші твори високо оцінили Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник. Кілька десятиріч його твори були в центрі літературного життя, провокували гострі дискусії, перекладалися польською, чеською, німецькою, французькою, московитською та навіть японською мовами. Під впливом модернізму в пошуках нових шляхів розвитку національної літератури у Львові виникло літературне угруповання «Молода муза» (1906-1909), діяльним членом якої став Яцків. До групи увійшли також Б. Лепкий, П. Карманський, В. Пачовський, С. Чарнецький, С. Твердохліб, О. Луцький, В. Бирчак. Франко часто критикував діяльність об’єднання та твори окремих його учасників, проте уважно стежив за усіма його літературними новинками. У 1914 мобілізований рядовим до австрійського війська, та вже невдовзі потрапив в московський полон. Після війни у 1920 вчинив фатальну помилку – став редактором щоденної угодовської газети «Рідний край», яка визнала окупацію Галичини Польщею та закликала до співробітництва з окупантами. Наслідком був повний бойкот його українським середовищем, внутрішня криза та довгі перерва у літературній творчости. А швидке розчарування утопічністю мрії про творчу «співпрацю двох народів» за умов національно-культурного диктату одного з них, вже не могли змінити наслідків вчиненого. З приходом більшовиків у 1940 працював у Львівській бібліотеці АН УРСР (нині ім. В. Стефаника), після війни пробував писати, але нові твори пристосовані до жорстких вимог соціалістичної реальности, вже доволі далекими були від витончених літературних здобутків минулого тож не викликали помітного зацікавлення. А готуючи до друку раніше написане, на вимогу радянських редакторів-цензорів змушений був вносити «сокирні» правки. Помер у Львові 1961.