Мобілізація чи третій фронт?
Війна в Україні триває.
Маємо два явні фронти – воєнний на сході України і внутрішній проти корупції і бюрократизму. На обох фронтах не маємо перемог.
Але чи всі помічають, що маємо ще третій – невидимий, але не менш небезпечний фронт – війну проти українського інтелекту.
І як черговий парадокс, якими переповнено сьогодення України, війна ця здійснюється під прикриттям лозунгів захисту України.
Оголошено мобілізацію для захисту України проти агресії Росії. Але як вона здійснюється? Кого передусім призивають?
Тепер багато повісток до війська отримують працівники вищих навчальних закладів. Призивають викладачів, доцентів, професорів, які ніколи не тримали зброї в руках, а які покликані навчати, плекати освіту, інтелект народу.
Не знаю, яка з таких призовників користь на фронті, зате цілком зрозуміло, яку шкоду робиться освіті. Взагалі, видається, що здійснюється якийсь таємний план нищення української освіти.
Ще не забулося, як в перші роки приходу до влади большевиків здійснювався наступ на інтелігенцію, на культуру й інтелект, як знищувалася наукова еліта України. Совєтській владі не треба було української еліти, яка могла б протистояти поневоленню українців.
А кому зараз у нашій державі потрібно нищити науковий і викладацький потенціал та сприяти низькому рівню освіти нових кадрів?
Півтора місяці не працювали численні вищі навчальні заклади, бо потрібно було економити газ. Не бачимо виграшів від цього в економіці, але можна уявити, наскільки втрачено було набуття нових знань, скільки призабулося, наскільки розслабилися уми студентів.
Тепер від них забирають багатьох викладачів, багато предметів не будуть читатися, зокрема, новітні, які викладаються вперше, які читають їхні розробники і заміняти їх нікому.
Разом з тим по кафе й ресторанах цілими днями бачимо безліч нудьгуючих “мажорів”, яких ніхто не кличе на фронт. Чому так?
Спостерігаючи, як масово отримують повістки доценти й професори, виникає питання: кому це потрібно? Чи це ініціатива не надто інтелектуальних військових чиновників, які хочуть принизити, покарати розумніших за себе, чи це чийсь глибокий задум позбавляти Україну інтелектуалів?
І так бачимо, як не цінуються можливості українців, як щораз менше їх у владі, як український розум замінюється інородним. І при цьому ще можна говорити про патріотизм можновладців?
Патріотизм, неймовірний патріотизм бачимо на фронті. Але фронт раніше чи пізніше завершиться, Україна повернеться до відбудови. Але хто і на якому інтелектуальному рівні буде розбудовувати Україну. Далі будемо шукати спеціалістів по чужих країнах?
