Мені 13 минало… Більше ніж журнал звітував за рекордний 2019 рік

У вівторок, 12 лютого, Видавничий дім «Антиквар» зібрав друзів на підсумкову вечірку «Старий рік з Антикваром» за мотивами звершень 2019 року. В той час, як холодний зимовий дощ періщив по камінню Андріївського узвозу, теплі і просторі зали  ArtHall Д-12 радо прийняли столичну культурно-мистецьку тусовку, а тисячолітня магія Десятинної вулиці наділила вечір особливим змістом.   

Ось вже 13 років, раз-за-разом, стабільно й невпинно, виходить із друку журнал «Антиквар», світоч та відрада поціновувачів краси й старовини, провідний архіваріус традицій і культурного спадку нашої Держави.

Як зауважила у вступному слові Ганна Шерман, директорка видавничого дому і незмінний головний редактор журналу «Антиквар», минулий рік для всього видавництва дійсно видався незвичайним та особливим.

Вона зазначила, що 2019 з поміж усіх інших років виділяється насамперед тим, що було досягнуто кілька рекордних показників, про які раніше могли хіба що мріяти. 19(!) різних тематичних видань, 10 громадських презентацій книжок, на тлі кропіткої щоденної роботи з новими/старими партнерами в рамках кількох масштабних проектів.

«Цей рік був – роком партнерства, нас визнали поважні організації, ми здобули цікаві гранти, і дуже приємно, що всі плани збулися. 2019-й став для нас роком напрочуд плідної співпраці з неймовірною кількістю закладів та інституцій! Тематичні випуски журналу, книги та каталоги, що побачили світ минулого року, засвідчили не лише рівень нашої дієздатності, а й рівень довіри до «Антиквара» наших партнерів. Найбільш масштабний проект — сім видань — ми здійснили у співпраці з театром ім. Івана Франка за підтримки Українського культурного фонду.

Центр сучасного мистецтва «М17» довірив нам підготовку та видання матеріалів міжнародного форуму «Український авангард: перезавантаження», а разом з Домом освіти і культури «Майстер Клас» ми підготували альбом-каталог кураторського проекту Юлі Лазаревської «Автопортрет з букетом», – поділилася здобутками головна редакторка і господар вечора.

Також зазначимо, що тематичні номери «Антиквара» були створені за підтримки Національного музею історії України, галереї «Синій вечір», Польського інституту у Києві та Генерального консульства Республіки Польща у Львові.

Дивлячись на яскраві і стильні обкладинки видань, зважуючи величезний об’єм наукової роботи за короткий термін, задаєшся питанням, невже вони, невеличкий колектив ентузіастів-однодумців, це все зробили.

Так, результат очевидний. Ось він, тут – у витончених і шляхетних виданнях, де увічнено-закарбовано те, що милує око й душу, але постійно ризикує щезнути, не встигнувши потрапити в поле зору дослідника, а відтак – у кейс історичної пам`яті. А ще найголовніший здобуток – у людях, які живуть тим, що цінують і зберігають спадщину, та мають натхнення до творення.

«Перпетуум мобіле від культури» – назвав у своєму виступі Ганну Шерман відомий театральний діяч Борис Куріцин, і важко з цим не погодитись, бо масштаби роботи і результати колективу, який вона очолює, дійсно вражає!

«Власне кажучи, видавити книги ми розпочали 10 років тому, завдяки пропозиції Бориса Куріцина, – він запропонував ідею спільного книжкового проекту. Тоді я здивувалася і зраділа, бо не думала, що так взагалі можна!»,  – пожартувала директорка видавництва.

А взагалі, журналу Антиквар виповнилося 13 років – дуже цікава й прикметна дата!

Один за одним поздоровити ювіляра виходили друзі, партнери, читачі, автори і самі герої публікацій – видатні сучасники, вчені, колекціонери, творці художнього простору, що вже увійшли в літопис часу.

Дмитро й Олена Богомозови, вже згаданий Борис Куріцин, Андрій Александрович, Дмитро Піркл, Ольга Кравченко, Олексій Шереметьєв, Юлія Захарчук, Галина Алавердова, Михайло Кальницький, Ігор Несміянов, Галина Скляренко, Гліб Вишеславський, Олег Сидор-Гібелінда, Олена Придувалова та ще багато видатних і талановитих діячів, що творять нашу сучасність і пишуть культурну історію України кожного дня.

Щодо історії, особливе місце у здобутках 2019 року зайняли кілька тематичних видань, що пов’язані з датами і легендарними об’єктами, які вже багато років  визначають обличчя й дух столиці.

Мова про театр ім. Івана Франка та легендарний київський центральний універмаг – ЦУМ. Більш ніж театр і значно більше, ніж магазин. ЦУМу був присвячений окремий випуск журналу. А щодо театру…. Видавництво «Антиквар» – розродилося цілою низкою ґрунтовних видань, що відображають історію становлення та розвитку «Франківців» в різних жанрах та проявах – від сценографії до акторства і режисерських експериментів.

Ну, й власне, бібліографічні діаманти – номери журналу «Антиквар», що вийшли у 2019 році. Це – шість масивних альманахів, кожен з яких традиційно присвячений якійсь цікавій темі.

Нижче, у спеціальному додатку, ми помістимо короткі описи фоліантів ВД «Антиквар» у 2019 році, щоб кожен, хто цікавиться культурою та мистецтвом, хто відкритий до нових ракурсів і фактів, міг би відмітити те, що його зацікавить, та спробувати познайомитись із цим ближче, придбавши видання, або діставши його в бібліотеці. Та й не забуваємо, що завжди є формат онлайн… Хоча, треба зазначити, що читати дослідження «антикваристів» в електронному вигляді, а не в паперових аналогах – те саме, що й дивитись виставку квітів по відео. А втім, всі формати мають право на існування!

А наостанок, побажаємо видавництву «Антиквар», його очільниці Ганні Шерман, усім співробітникам, авторам та партнерам, довгих та плідних років процвітання, відчуття задоволення і гордості за свою місію зберігання національного спадку та наснаги на нові звершення!

Бібліографічний додаток видань ВД «Антиквар» 2019 року (подробиці див. на сайті)

Періодичні видання «Антиквар»

Рік відкривав №1 (109) позначений темою «Біле золото Межигір’я» – присвячений 220 річчя заснування Києво-Межигірської фаянсової фабрики.

Хедлайнер цього номера журналу «Антиквар» — виставковий проект Національного музею історії України «Традиція і стиль», присвячений 220‑річчю заснування Києво-Межигірської фаянсової фабрики, що  стала для українських земель знаковим підприємством «білого золота» подібно до Майсена для Німеччини, Севра для Франції, Херенда для Угорщини. Нині ми повертаємо собі знання про історію та продукцію цієї фабрики, а разом з тим — знання про втрачену історію самого Межигір’я як місця походження та нашарування символічних для України явищ і смислів.

Випуск № 2 (110), 2019 об`єднаний темою ТЕАТРАЛЬНІ КОЛЕКЦІЇ

Як зазначила у вступному слові до номеру Ганна Шерман, «Ми почали готувати цей випуск восени минулого року, коли художньо-експозиційний простір наче навмисно вибухнув театрально-музейними подіями найвищої проби: Курбас у Мистецькому Арсеналі, 80‑річчя Театрального музею і влаштована там виставка авангарду, «артпідготовка» до 100‑річчя Театру Франка, виставка у Музеї діаспори з приводу повернення в Україну архіву Сержа Лифаря, нарешті, звістка про офіційне нове літочислення ук­раїнського театру — не від корифеїв, як звикли рахувати, а від дня постановки драми Якуба Ґаватовича «Трагедія, або Образ смерті пресвятого Івана Хрестителя, посланця Божого» — 8 вересня 1619 року. Тобто у 2019‑му ми відзначатимемо 400‑річний ювілей. Вибору в нас практично не лишалося… і «Антиквар» підкорився мистецькій долі та свавіллю головного редактора, театрознавця за освітою….Отже, про концепцію театрального номеру «Антиквара». Ми сформулювали її лаконічно та вкрай узагальнено: «Театр у музейному вимірі». Втім, кожен з текстів цього випуску розгортає тему і вище, і ширше.

Що таке театральні артефакти, яка їх мистецька, музейна, колекційна та ринкова доля. Хто і навіщо зберігає, експонує та вивчає всі ті предмети, яким (за винятком вихідного реквізиту) судилося пережити те, заради чого їх було створено — театральну виставу. Ескізи, макети, декорації, костюми, афіші, програмки, плакати, фото репетицій та прем’єр, акторів, художників, режисерів… Власне, ці речові докази сценічного буття спектаклю і є головними героями журналу»

Випуск № 3 (111), 2019 СНИ ПРО УКРАЇНУ. ОЛЕКСА ЗАХАРЧУК

Цього разу шукали і знайшли найгармонійніше поєднання ак­туально-рефлексивного першого зошиту нашого журналу і цілісної позачасової монографічності основного тематичного блока.

«Діалоги» — так називається новий розділ «Антиквара», яким відтепер відкриватиметься наше видання. Отже, з колекціонером і меценатом Андрієм Адамовським ми говоримо про сучасне мистецтво, азарт збирання, культурне просвітництво та форум «Нова ґенерація». Олександр Сухоліт, один з найвідоміших сучасних українських скульпторів, розмірковує про важливість знання пластичної анатомії, сучасну архаїку і про те, чому справжнє мистецтво завжди сакральне. Крає­знавець і колекціонер Дмитро Піркл з’ясовує, звідки веде відлік український театр, і представляє власне зібрання української теат­ральної букіністики.

Масштабним дослідницьким досвідом для нашого колективу стала робота над цент­ральною темою номера: «Сни про Україну: Олекса Захарчук». Ми вдячні родині худож­ника за творчу співпрацю та надані ексклюзивні матеріали.

Культурологічні, філософські, мистец­твознавчі погляди на феномен творчості митця та спогади про нього склались у драматичний відголос часу, у якому одна за одною змінювались історичні епохи. Трагічні події Другої світової, складна повоєнна доба, суперечливі 1960–1980‑ті, буремний злам століть, початок нового тисячоліття — усе це в біографії та творчій спадщині «тихого генія», малюнках, пастелях і живописних пейзажах Олекси Захарчука, що сприймаються не як звичайні краєвиди, а як метафізичні картини буття, як осмислення стосунків між всесвітом і людиною.

Випуск № 4 (112), 2019 ЛЬВІВСЬКИЙ ПЛАЦДАРМ. ДО 80‑РІЧЧЯ ПОЧАТКУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Це спеціальний випуск журналу «Антиквар», підготовлений за підтримки Генерального Консульства Республіки Польща у Львові та Польського Інституту у Києві.

Ідея цього видання народилася рік тому завдяки журналістові, письменнику та краєзнавцю Станіславу Цалику. Саме знайдені ним у польській науковій збірці мемуари відомого львів’янина, архітектора Вавжинця Дайчака ми вперше пропонуємо сьогодні українському читачеві. Ці спогади про трагічні події осені 1939‑го мають надзвичайну цінність як розповідь очевидця про початок Другої світової війни, оборону Львова від німців, про прихід Червоної армії, повсякдення тогочасного міста й поступове перетворення його з європейського на радянське. Тож на сторінках цього видання ми говоримо про історичні джерела, колишнє та сучасне трактування фактів і важливість формування правдивої картини минулого.

Випуск № 5 (113), 2019 МАЙСТРИ ТА КОЛЕКЦІЇ

Головні герої цього випуску журналу «Антиквар» — українські колекціонери, меценати й митці різних часів.

Як складалися стосунки художників і благодійників, як формувалися колись і формуються сьогодні мистецькі зібрання — у статтях, інтерв’ю, спогадах, наукових розвідках та актуальних репортажах наших авторів. Ці матеріали охоплюють майже півтора століття історії вітчизняного колекціонування — від братів Ніколи та Федора Терещенків, власників творів, що нині зберігаються в чотирьох провідних київських музеях, до родини Корсаків, які торік відкрили Музей сучасного українського мистецтва в Луцьку.

А між ними — розповіді про знамениту колекцію лікаря-педіатра Давида Сігалова, про загадкового любителя мистецтва з Женеви, який 1911 року придбав полотно Олександра Мурашка «Над старим ставом», а згодом — картини Абрама Маневича; про забутого живописця початку ХХ століття Євгена Вучичевича, чиї пейзажі з успіхом демонструвалися на тогочасних виставках і зокрема в Києві, про створення сайту-архіву художників-шістдесятників і, звісно, про самих художників, адже без їхнього натхнення та їхньої праці не було б ні тих чудових колекцій, про які ми прагнемо розповісти, ні нашого журналу, якому, до речі, у листопаді виповнилося 13 років!

Випуск №6 (114), 2019 ДО ЮВІЛЕЮ КИЇВСЬКОГО ЦУМу

І от, нарешті, останній журнал року, героєм і партнером якого став київський ЦУМ. За словами головного редактора, випуск готувався одночасно з ювілейним книжковим виданням, презентація якого вже відбулася на офіційному святкуванні 80-річчя головного універмагу країни. А тепер із вдячністю команді ЦУМу, у журнальному форматі представлено ще один варіант розповіді про Київ і киян у віддзеркаленні цумівських вітрин.

Партнерські видання видавничого дому «Антиквар»

Альбом-каталог виставки «Автопортрет з Букетом». Куратор Юля Лазаревська.

Автопортрет з Букетом – це художня виставка, на якій будуть представлені 55 картин, написаних 31 художником. Автопортрет з Букетом – це проект, який об’єднав понад 30-ти видатних українських художників, які працюють в різних стилях, техніках і світоглядних парадигмах. Автопортрет з Букетом- це 31 історія, розказана кожним художником про себе. Автопортрет з Букетом – це 31 бачення смислів символу Букет і передане художниками в своїх образах. Автопортрет з Букетом- це багатство фантазії і душі, натхнення і енергія Юлії Лазаревської, автора ідеї та куратора виставки.

Український авангард: перезавантаження = Ukrainain Avant-garde: Reboot: матеріали Міжнар. форуму «Нова ґенерація: художник і його покоління» : теми, тези, події / Центр сучас. мистецтва M17. – Київ : Вид. дім «Антиквар», 2019. – 124 c.

Видання знайомить з головними темами й тезами, думками, образами та подіями форуму, приуроченого до 140-річчя Казимира Малевича «Нова ґенерація: художник і його покоління», який проходив 21–24 лютого 2019 року у Центрі сучасного мистецтва M17 у Києві.

Це видання ознайомить вас із головними темами й тезами, думками, образами та подіями форуму «Нова ґенерація: художник і його покоління», що став точкою відліку не тільки нової епохи для Центру сучасного мистецтва М17, але також для осмислення поняття «український авангард» узагалі. Наші дискусії, круглі столи, перформанси, лекції, презентації, прем’єра фільму про Казимира Малевича і «прем’єрне» експонування його останнього автопортрета, гучний виставковий проект «Авангард: у  пошуках четвертого виміру», перший досвід публічної комунікації українських колекціонерів з науковцями та шанувальниками мистецтва — усе це складові процесу створення нового національного бренду, що зветься «український авангард».

Київський форум став своєрідним підсумком наукових пошуків тих, хто ввів у світове мистецтвознавство поняття «український авангард» і утвердив його в статусі самостійного терміну. Першопрохідцями у  цій справі стали Валентина та  Жан-Клод Маркаде, Дмитро Горбачов, Мирослава Мудрак, які разом зі своїми колегами Вітою Сусак, Крістіною Лоддер, Костянтином Акіншею, Олександрою Кайзер, Олегом Ільницьким, Мирославом Шкандрієм створювали і створюють власні історії авангарду. Тож, нашим головним завданням було об’єднати цих людей у спільному інтелектуальному просторі, де б вони могли не просто почути один одного, але й обмінятися думками, посперечатися, обговорити стратегію дій… Ми певні, що саме такі зустрічі й такі діалоги стануть джерелом нових імпульсів, здатних принципово змінити сучасне мистецьке середовище України.

«БІЛЬШЕ НІЖ ТЕАТР»: 2001-2012  ГАННА ВЕСЕЛОВСЬКА, 2019, 324 С

Ця книга є першим узагальнюючим і комплексним виданням, присвяченим творчій діяльності Національного театру імені Івана Франка періоду керівництва ним видатним українським артистом Богданом Ступкою. Десятки нових вистав у репертуарі, десятки нових авторських імен на афіші, запрошення іменитих майстрів, численні гастрольні поїздки, відкриття нових естетичних горизонтів, відхід від стереотипних поглядів на вітчизняну класику, складні пошуки рівноваги всередині творчого колективу — усе це ввібрало життя франківців 2001–2012 років — часу, який сьогодні називають Часом Ступки. У книзі відсутній хронологічний принцип подачі матеріалу: кожний з трьох розділів присвячено окремому тематично-проблемному напрямку діяльності театру.  Авторський погляд на мистецький доробок театру буде цікавим широкому колу читачів, любителям мистецтва, шанувальникам вітчизняної культури, а також фахівцям — театрознавцям та історикам мистецтва.

ФОТОАЛЬБОМ «ФРАНКІВЦІ. МИТТЄВОСТІ» ВІКТОР МАРУЩЕНКО, ВІТАЛІЙ ЖЕЖЕРА, 2019

Фотолітопис Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка створено майстром фотографії Віктором Марущенком. Світлини франківців на сцені та поза сценою разом з коментарем театрознавця Віталія Жежери розкривають історію колективу 1980–1990-х років. Видання адресовано шанувальникам театру.

ЧОТИРИТОМНИЙ «АЛЬМАНАХ ПРЕМ’ЄР» МИХАЙЛО ЗАХАРЕВИЧ, 2019

«Альманах прем’єр»: чотиритомне видання-презентація вистав театру 2016, 2017, 2018, 2019 років. Автор ідеї — Михайло Захаревич. Кожен з випусків альманаху знайомить з репертуарними оновленнями франківців за певний рік. Яскраві фоторепортажі з прем’єр супроводжуються переліком дійових осіб і виконавців, короткими історіями постановок, коментарями критиків.

«СЦЕНОГРАФІЯ. ПОШУКИ ВЛАСНОЇ ЕСТЕТИКИ (1920-2020)» АНДРІЙ АЛЕКСАНДРОВИЧ-ДОЧЕВСЬКИЙ; ОЛЕНА КОВАЛЬЧУК, 2019, 304 С

Перше спеціальне видання, присвячене творчості митців, які співпрацювали зі славетним театром у різні періоди його історії. Упорядник — головний художник театру Андрій Александрович-Дочевський, автор вступних статей до чотирьох розділів альбому — кандидат мистецтвознавства Олена Ковальчук.

Щоб окреслити певні мистецькі тенденції, притаманні різним періодам існування Театру ім. Івана Франка з 1920-х років до сьогодення, та осмислити пошук художньої форми як змісту часу, матеріал умовно розділено на чотири глави-епізоди. Кожна з них відкривається текстом кандидата мистецтвознавства Олени Ковальчук. Представлені в альбомі твори демонструють майстерність художників, їхній смак, а також самобутність у контексті європейської культури. Видання буде цікаве театрознавцям, історикам мистецтва та широкому колу читачів.