Крах єрмаківської «дипломатії»
Йосиф Сірка
Провальний візит високопосадовців партії влади в Україні – СН – у складі: голова ВРУ Стефанчук, міністр оборони Умеров та узурпатор державної влади А.Єрмака – «Зелений кардинал» – за визначенням видання Politico, продемонстрував крах антиукраїнського «дипломата» самозванця. Щоб краще зрозуміти діяльність «найвпливовішого» (4-ий в Европі) Єрмака, нагадаємо початки його швидкого (космічної швидкости) «державницького» росту.
Швидкий «ріст» Єрмака не слід шукати в його освіті, але в його 8-річному «стажі» з політсилою Партії реґіонів Е.Тедеєва (депутат 3-х скликань ВРУ). Майже з-дня-на-день помічник Тедеєва Єрмак став помічником В.Зеленського (травень 2019 р.), з лютого 2019 – член Наглядової ради Укроборонпрому, з червня т.р. – член Національної інвестиційної ради, з лютого 2020 – керівник ОП України, з березня – голова Комісії державних нагород, з 2022 – голова Координаційного штабу із гуманітарних та соціальних питань, до того ж «головний представник» України, коли мова про війну, про мир, про зброю, про членство в ЄС, НАТО, про гроші, про владу про обмін полоненими, про заміну генералів та всього не перерахувати, бо з його приходом до влади розпочалася небувала корупція в Україні, яка «переплюнула» і оліґархічну.
Сам Єрмак назвав себе на посаді керівника ОП «людиною, яка повинна забезпечити роботу офісу так, щоб Президент міг максимально реалізувати задумане», а роботу офісу описав як «роботу експертів у різних областях, які повинні доносити Президенту об’єктивну інформацію».
Брак знань з провадження президентської адміністрації Єрмак «заповнив змістом», який не сумісний з працею адміністрації. Швидка заміна А.Богдана та його адміністрації Єрмаком і негайний підбір «кадрів» Офісу президента є свідченням того, що Єрмак «втілював» вже готовий план. Тут викликає підозру, що план перебудови ОП на «фортецю» Єрмака, міг запропонувати частий гість ОП Портнов, який вже за Януковича проявив свій талант.
Зазначимо, що перші «вагомі заяви» керівника ОП Єрмака були цілковитою брехнею перед камерами та представниками ЗМІ. Йшлося про ним (як помічником президента) таємно організований «короткий відпочинок» президента Зеленського в Омані (початком січня 2020 р.). Першими про підозру того, що «відпочинок» Зеленського був організований для зустрічі з головою Радбезу РФ Н.Патрушевим, були журналісти з розслідуванням «Схеми». А потім різні колишні працівники КГБ, серед яких і сьогоді вже американський аналітик Ю.Швець.
Брехня Єрмака залишила слід і на Зеленському, бо ж за нього брехав керівник його офісу. В той час можливо було ще пояснити зустріч з другою особою РФ, мовляв, була надія на швидкий мир. Замість правди, Єрмак підсунув Зеленському наступну брехню про «спецоперацію Ваґнер» (відома «Ваґнерґейт).
Цю брехню, досвідчений помічник Тедеєва, Єрмак підсилював потребою заміни реформаторського молодого і фахового уряду на чолі з О.Гончаруком. Таким чином, Єрмакові вдалося не тільки поставити до уряду «своїх», але й «розбудувати» ОП, який цілковито контролює і управляє Україною. Найкращим доказом «розбудови Офісу Єрмака» був журналістський аналіз О.Саліженко та В.Олійник «Країна радників» (Українська правда, 13.10.23).
Якщо порівняти радників президента Зеленського, у якого є 5 уповноважених та 6 позаштатних, то у його адміністратора Єрмака – плачених 7, а позаштатних 18, плюс 10 заступників та одна керівниця офісу! Такого ніде у цивілізованому світі нема, щоб «завгосп» президентської адміністрації мав «апарат» більший, ніж сам президент.
Від самого початку керівник ОП Єрмак працював на тому, щоб прибрати до своїх рук більше влади, ніж її має президент. Завдяки непокараности Єрмака за корупцію, яку доводив ексдепутат ВРУ Ґ. Лерос записами «продажі» посадових місць братом Єрмака Денисом, вона поширилася, мов зараза. Крім того, Єрмак, як керівник ОП, наполегливо просував створення «консультативної ради в ТКГ, за участі ОРДЛО. Саме він, своїм підписом, вже тоді безкарно підписав «робочий документ», на що не був уповноваженим.
Нахабна і зрадницька поведінка Єрмака вже тоді викликала протест у суспільстві, який закінчився електронною петицією О.Іванова до президента Зеленського, звільнити з посади голови ОП А.Єрмака. Іванов вважав, що «після призначення Єрмака керівником Офісу президента, різко пришвидшився процес капітуляції України перед Росією». На жаль, Зеленнський звільнив не Єрмака, але Лероса, який був радником президента.
Зазначимо, що вся діяльність Єрмака була дуже виразно позначена його намаганнями сприяти виконанню бажань та пропозицій країни аґресора – РФ. Тому пригадується російське: «С кем поведьошся. Тово і наберьошся!» А Єрмак 8 років «повівся» в офісі українофоба Тедеєва, якого досі вважає своїм близьким приятелем, ото й «набрався». При «формуванні» свого офісу, Єрмак зробив цілком протилежний «вибір кадрів», обіцяний Зеленським перед виборами – без кумівства.
М.Опанасенко, у своєму дослідженні про склад радників офісу Єрмака
(BIHUS.info, YouTube), показав не тільки порушення обіцянки свого шефа не набирати «друзів, кумів» і т.п.. Тобто, Єрмак не керувався передвиборчими обіцянками Зеленськогно, але незрозумілими «принципами», які і сам Опанасенко ледве «розшифрував».
Недавня оцінка Єрмака – «зеленого кардинала» виданням Politico, як 4-ого «найвпливовішого політика» в Европі, мала на увазі його «силу» в Україні, де і президент «не в силі» його звільнити. Безпрецедентна поведінка Єрмака, який захопив не тільки владу, але й контроль над більшістю депутатів ВР України, силовиків, судів, загрожує існуванню держави, бо він вже пробує не тільки впливати на ЗСУ, але й призначати генералів та керувати ними.
Підступність Єрмака небезпечна тим, що офіційно він не несе жодної відповідальности, бо підписує його пропозиції та забаганки президент, а він є «лише» його «завгоспом». Якщо приглянутись ближче до діяльности Єрмака, то, через усю його недипломатичну діяльність, помітні намагання заплутати світ «мирним планом Зеленського», щоб відвернути увагу від одинокого шляху України – перемоги над аґресором.
Намагання Єрмака демонтувати Українську Державність полягає і в тому, що він невтомно «піклується» і справами ЗСУ. Досі залишається загадкою: яким чином «завгосп» президента потрапив до ставки президента? Чому людина, без будь-якого відношення до військових справ, сидить з відповідальними за хід війни на фронтах, які обговорють плани та стратеґію? Невже ж обіцянка в Омані?!
Справа з ліквідацією найгучнішої спецоперації української розвідки, відома «Ваґнерґейт», в якій саме Єрмак «засвітився», як людина, яку найбільше підозрювали у зраді, не повинна мати доступ до планів Ґенерального штабу не тільки під час війни. Крім того, Єрмак досі не вибачився перед ЗМІ, за свою брехню, стосовно «Ваґнерґейт»: «Це детективна історія, яка була вигадана від самого початку до кінця.»(підкр.ЙС).
Звичайно, видання Politico, не знало, що Єрмак побудував і будує свою «мирну ініціативу» навколо російської війни проти України не з тим, щоб війну виграти, але щоб українців примусити до перемовин з загарбником. Останній (надіюсь, що це був його останній!) «дипломатичний» візит Єрмака до США, без міністра закордонних справ був не тільки провальним, але й катастрофою для української дипломатії.
Світлина з трьома «посадовими особами» (Стефанчук, Єрмак, Умеров), певно, викликала у американців сумнів. Люди в одягу, подібному до сантехніка, чи сажотруса (у чорному) в уяві вихованого в бон-тоні американця, не могли собі уявляти, що це посадові особи воюючої країни у найвищих інституціях державного управлівння США. Такий вчинок, скоріше всього, викликає образу, а не співчуття. Тим більше, що в Україну стільки барахла (яке ще й Єрмакові підконтрольне) завозять, що могли пристойно одягнутися.
Не знаю, хто порадив Зеленському відмовитись виступити перед сенаторами, але такий вчинок президента України викликав цілковите розчарування сенаторів – стратегічного партнера . Заміна міністра закордонних справ Єрмаком, який в розумінні американців є адміністратором Зеленського, викликала здивування. Якщо вже Україна вважає себе демократичною країною, то яким чином не дотримується демократичних принципів управління?
Складається враженння, що Зеленський сам змирився з ролею президента при Офісі Єрмака. Після чергового провалу єрмаківської «дипломатії», замість звільненння самозванця «дипломата-переговірника» з посади, Зеленський полетів з ним до Арґентини. Знов не міністер закордонних справ його супроводить, а «завгосп. Це викликає підозру, чи Зеленський здоровий, чи потребує опіку, яку йому може надати тільки Єрмак?
А може все дуже просто – Єрмак, під час таємного «відпочинку» в Омані у січні 2020 р., погодився з пропозицією Патрушева бути «опікуном» Зеленського, який пообіцяв не перешкоджати «опікунові». Це й дає пояснення, чому Єрмак пропонує «мирні переговори» з окупантом, а Зеленський його не може звільнити. Може – Оман зобов’язує?!
11.12.2023
