Крах «нетрадиційної дипломатії» самозванця-«дипломата» А.Єрмака: або Прострочені – президент і керівник його офіса

Йосиф Сірка

Брехня на брехні і брехнею поганяє. (Прислів’я).

Від самого початку появи Андрія Єрмака в ОП, його вчинки та коментарі, позначені брехнею, яку, часом, доводилось і самому Зеленському повторювати. Зокрема, нахабству Єрмака не було кінця після повернення з тзв. «відпочинку в Омані» президента Зеленського, куди його супроводжував Єрмак – самозванець-дипломат-перемовник. Оскільки вже тоді Єрмака дехто називав аґентом Кремля (американський аналітик, колишній аґент КГБ – до розпаду СССР, твердив, що Єрмак працює на ФСБ під кличною Козир). А коли, за перемовника-Єрмака обміняли одинокого в Україні свідка й учасника терористичного збиття малайзійського літака МН – 17 (2014 р.) Цемаха, то обвинувачення у праці на Кремль побільшилися.

Найбільше тверджень та обвинувачень у держзраді та корупції появилося після, дуже загадкового повернення з Оману Єрмака та Зеленського, згідно з розслідуваннями жутрналістів, до Києва 9.1.2020 р. літаком, яким прилетів до Оману 8.1.2020 р. тодішній заступник Путіна – Н.Патрушев. Без успіху обійшлося звернення понад 25 тисяч підписантів інтернетної Петиції до президента Зеленського про звільнення А.Єрмака з керівника ОП за корупцію та державрну зраду – Зеленський її відхилив, мовляв, Єрмак «чесний».

Ще скандальніше повелися такі орґани порядку й дотримування законности, Ґенеральна прокуратура, СБУ та ДБР (Державне бюро розслідувань), до яких, зі скаргою та обвинуваченням у держзраді Єрмака, звертався адвокат С.Крижанівський. Незалежний лоґер Ростислав Шапошніков (на своєму каналі YouTube) вже кілька разів наводив брутальну поведінку орґанів влади, які не дозволяли адвокатові оскаржити «найвпивовішого» і незаконного управителя України А.Єрмака.

Шапошніков звинувачує владу Єрмака, підтверджуючи доказами, що влада та СБУ не тільки перешкоджали Крижанівському виконати свій громадянський обов’язок, але й погрожували (а, може, й побили), зломили людину. На це звинувачення Шапошнікова нїхто, з названих ним органів влади не зробив жодної заяви. Така ж поведінка, самого А. Єрмака, який жодним словом не реаґує на звинувачення у шпигунстві Ю.Швеця, В.Спарц, каналу на YouTube: Влада ІНФО та багато інших, які, відверто, називають Єрмака аґентом Кремля.

Використовуючи воєнний стан країни задля солідарности народу, незмінний радник і керівник ОП Єрмак, зумів «приручити» не тільки самого «шефа», але й ПЕРШУ половину Парламентсько-Президентської Республіки України – Верховну Раду (детальніше дивись: Р.Романюк, Р.Кравець: «Андрій Первозваний…» УП. 25.6.24). Саме це допомогло Єрмакові розмістити на всі державні посади «своїх», або тих, які цілковито лояльні до нього. Оскільки «управлінські навички» він здобув у довгорічній (понад 8 років) «допомозі» відомому реґіоналові – депутатові Е.Тедеєву, то й не дивно, що не фахові експерти, досвідчені політики, патріоти Незалежної, були кандидатами на державні посади.

Вже самої належности А.Єрмака до Партії реґіонів та праці його батька у структурах ФСБ (спочатку КГБ в СССР) мало бути достатньою причиною, щоб така людина не мала навіть доступу до Адміністрації президента незалежної і суверенної держави. Оскільки політична кар’єра А.Єрмака змінилася після організованого ним таємного «приватного відпочинку в Омані» (початок січні 2020 р.), коли він «зумів зорганізувати» літак, яким (як стверджували різні журналістські розслідування) до Оману прилетів заступник (на той час) Путіна Н.Патрушев (8.1.20), а наступного дня (9.1.20) Зеленський, зі своїм помічником Єрмаком, полетіли до Києва.

Зазначимо, що оманський «приватний сімейний відпочинок Зеленського», який, згідно з підтвердженням ОП, «фінансувала дружина президента», став «трампліном» у кар’єрному рості Єрмака. З непомітного управителя київських «ларьків» (відомі кіоски), помічника нар. депутата (на громадській засаді), маловідомого юриста, а ще менше знаного кінопродюсера, не першого помічника президента – вилупився керівник ОПУ! На жаль, вже з перших виступів перед камерами, Єрмак показав себе як «прихований брехун» – спочатку про «оманський відпочинок», а потім про «вигадану спецоперацію Ваґнер». Сліди зради про найуспішнішу спецоперацію УЗС, яка була дійсністю, давно вже ведуть до Єрмака.

Якщо порівняти діяльність Єрмака у зриві спецоперації під наз. Ваґнерґейт, до його активности на посаді переговорника та «самопроголошеного» дипломата, то вона підтверджує звинувачення адвокатом С.Крижанівським Єрмака у держзраді. Саме «дипломатичними зусиллями переговорника» Єрмака, йому вдалося позбути Україну одинокого живого свідка, терористичного російського ракетного вчинку – збиття цивільного малайзійського літака НМ -17 з 299 особами на борту – В.Цемаха. Завдяки «юридичному хисту» Єрмака, вдалося, київському судові звільнити злочинця – щоб задовольнити прохання Путіна.

Після повної узурпації влади, Єрмак не тільки привласнив собі «дипломатичну місію», але, в дійсности, протиправно усунув Міністерство закордонних справ від дипломатичних обов’язків, прописаних в Конституції України. У цілому світі переважна більшість думаючих людей керується, в оцінці професійних людей, не обіцянками, прокламаціями, намірами, але результатами, наслідками певних дій, вчинків. Вчинки та наслідки дій А.Єрмака, як помічника, кревника ОП, як переговорника, «дипломата», узурпатора влади – не дали жодного позитивного результату. Переконування Єрмаком не тільки Зеленського сприяло віроломному нападові РФ на Україну. Також перший «обмін полоненими» (за президентства Зеленського) був «окозамилюванням», щоб не говорити про звільнення українських моряків Міжнарождним судом та не згадувати видачу законно ув’язненого (і раптово звільненого) Цемаха, якого хотіли вислухати голандські юристи і суд в Гаазі.

Пригадуються Мінські перемовини, коли, недосвідчений «універсальний» Єрмак, поїхав, щоб «послухати», як, під головуванням Л.Кучми та Б.Гризлова, голови від Рф, проходять перемовини. А потім, завгосп ОП Єрмак офіційно (ніким не уповноважений) запропонував “нормандській четвірці” залучити «голос Донбасу» до переговорів у Мінську!

Крім того, саме Єрмак докладав зусиль, щоб захисники Маріуполя здалися. Спочатку була мова про «треті» країни, куди відправлять полонених, а потім вони опинилися у російськлому полоні. І досі керівник-переговорник не вибачився, хоча б, перед близькими загиблих (62) полонених в Оленівці. Всього цього могло не бути, коли б Єрмак, до останньої секунди початку московської аґресії, не твердив Зеленському, мовляв, він щойно розмовляв зі своїм vis-a-vis (візаві) у Кремлі і жодного віроломного нападу не буде! Тому президент Зеленський повірив своєму управителеві, а не стовідсоткове попередженням друзів та союзників.

А коли приглянутись до «здобутків» не керівника ОП, але аґента ФСБ Єрмака, то, нехотячи, дійдемо висновку, що А.Єрмак увесь час працював і працює на ворога. Він демонтував українську державну «машину»: цілковитло деґрадував МЗС і дипломатичні представництва, на які потрапляли люди з такими ж «дипломатичними знаннями», які мав керівник ОП. Тому й потрапляли на дипломатичні посади такі люди, як генерал-пенсіонер, анти НАТО, чи сексологиня, прокурорша і под.. Про «дипломатичну» фаховість керівника ОП мовить вже саме оголошення МЗС про «набір» охочих іти на дипломатичну працю!? Славна київська університетська дипломатична освіта не оцінювалася «найвеличнішим винахідником – «нетрадиційної дипломатії А.Єрмака» (термін з г. УП).

Та і кадрова політика на всіх міністерствах не обходилася без «фахової» оцінки Єрмаком. Саме його безпосередні призначення міністрів оборони спричинилися до небувалої корупції у ЗСУ, за яку їх змінюють (теперішньлого ще змінили) їх. А покарання можна викупити, наприклад – якщо викрав 100 мільйонів, то десять – за кару (певно, по кілька мільйонів суддям), а тоді можна й за кордон. Та досі ще ніхто не запитав, а хто їх призначив (детальніше диви: згадану статтю про Єрмака в УП)?!

Отже, Єрмак, як ніхто інший, нашкодив Україні на всіх щабелях захоплених посад: переговорницьких, дипломатичних, гунамітарних, культурних (призначеннями), управлінських та, навіть, військових. Пригадується, як Єрмак ставав частим гостем Головкома Залужного, коли той успішно керував лініями фронта. Але, цивільний Верховний командувач, чомусь до ставки президента увів і свого завгоспа, який у військових справах такий самий неук, як і сам Зеленський. Досі залишається таємницею, хто повідомляв плани ЗСУ, після засідань «ставки», до Кремля, на що скаржився Зеленський. Саме тоді невдавалися контр наступи.А вже цілковита мовчанка про те, що на Залужного був скоєний замах російською ракетою, після дзвінка з ОП! Що нагадувало долю чеченського ґенерала Дудаєва. Тобто, відомо, що дзвінок був з ОП і, навіть, знають букви прізвища особи, яка телефонувала, але її ніхто навіть не запитав, що він хотів від Головнокомандувача?

Можливо, що Єрмак і не є аґентом ФСБ. Але такими питаннями мають займатися відповідні орґани. Звичайно, що такі орґани можуть проводити свою працю, якщо вони незалежні. Але, узурпація влади в Україні Єрмаком, свідчить про те, що саме від нього залежні навіть тз. «антикорупційні» орґани, які збетрігають тільки назви – незалежні. Саме нероз’яснення причетности А. Єрмака до праці на ворога, сприяє такому розповсюдженню зради, яку можна щодня прослідкувати в українській дійсности – в тилу й на фронті.

Найновіший «винахід» української (вірніше: офісно-єрмаківської) влади: заснування Міністерства єдности! Це дуже нагадує ініціативу Єрмака, стосовно організування тзв. Саміту у Швейцарії. Він обійшовся Україні у дуже великі суми, а результат – кіт наплакав! За ті гроші, які видадуть на платню дармоїдів, нікому непотрібного міністерства Єдності, можна було б закупити тисячі безпілотників, потрібних ЗСУ, автівок. Єдності потрібно повчитися у многостраждальних ізраїльтян, які від самого початку нападу терористів, проявили не тільки мужність, геройство, але й РОЗУМ!

Так, і українці на фронті проявили мужність, геройство та, навіть, розум, до поки був В.Залужний Головнокомандувачем. Але, коли, «офісний ґенераліссімус» відчув силу впливу, а Верховний головнокомандувач, не в стані йому заперечити, чи позбавитися неуків у військових справах, то терпить не тільки військо, але й держава. Коли був би Зеленський просто наслдідував прикладові ізраїльського Прем’єр-міністра Натаньягу, то ЗСУ могли вже бути на березі Азовського моря, а не в Курській області!

Ізраїльський політик після терористської аґресії, негайно оголосив про припинення партійних чвар і запропонував створити «надзвичайний уряд єдности та військового кабінету», на що відгукнувся, один із перших, опозиційний керівник Ганц. Звичайно, не всі опозиційні партії увійшли до уряду, але більшість громадян Ізраїля позитивно оцінила дії Натаньягу, який має досить багато ворогів в опозиції.

В Україні таке не може відбутися, оскільки узурпаторові влади Єрмакові йдеться не про долю України. Ніхто не знає, якими «арґументами» Єрмак зберіг свою посаду, після того, як він переконав Зеленського, увечері 23-ого «лягати спати спокійно – ніякого віроломства не буде!». Звичайно, що 24.2.22 – був днем покарання і президента, який повірив своєму «потужному» переговорникові, який має близькі стосунки не тільки з близькими людьми оточення Путіна, але й має бізнес-партнера з-поміж них. Здається, що вже й глухий би «доглупався» до істини, а сліпий – відчув би істину, а до Зеленського ще не дійшло, що Єрмак не «прийшов з ним», але повинен відійти без нього. А, задля справедливости – президент вже понад півроку протермінований, а з ним і його офіс. Узурпація влади Єрмаком проходила за згодою «ґаранта» Конституції, яку не читив ні один, ні другий. Тому про майбутнє уряду на перехідний період має перейти до Парламентської частини республіки – згідно Конституції, а не до «собірателя валсті» А. Єрмака.

Жутрналіст і фахівець військоих справ Юрій Бутусов, на каналі Фабрика новин (YouTube), фахово прокоментував проблеми ЗСУ на фронті і, конкретно, на Покровському напрямку. Він звернув увагу на відсутність професійної відповідально з боку військлово-цивільних політичних осіб та деяких військових командирів. Він твердить, що ЗСУ здатні не тільки затримати ворога, але й перемогти.

Тому слід усім депутатам (на зразок ізраїльських політиків) створити уряд порятунку, в якому будуть заступлені усі партії, а депутати забудуть свою партійну приналежність, бо ж країна в небезпеці. Не перешкоджати командуванню та Ґенштабу ЗСУ у виконуванні їхніх обов’язків, але забезпечувати усім потрібним армію, яка є гордістю, бо ж вже 11 рік витримує опір 2-ій армії світу, яка не рахує свої людські втрати, не тільки серед нашого цивільного населення, але й своїх солдат – яких щодня посилає на убій.

Важку, але переможну, долю та місію нашого народу вже понад 100 років тому передбачив ґеній поета Івана Франка у вірші «Каменярі»:

У кожного чоло життя i жаль порили,
I в оцi кожного горить любовi жар,
I руки в кожного ланцi, мов гадь, обвили,
I плечi кожного додолу ся схилили,
Бо давить всiх один страшний якийсь тягар.

У кожного в руках тяжкий залiзний молот,
I голос сильний нам згори, як грiм, гримить:
“Лупайте сю скалу! Нехай нi жар, нi холод
Не спинить вас!
Зносiть i труд, i спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить”.

Торонто, 15.12.2024 р.