Іван Кейван – графік, живописець, мистецтвознавець, історик мистецтва (30 років тому)
30 років тому:
18.09.1992 – в Едмонтоні помер Іван Кейван, графік, живописець, мистецтвознавець, історик мистецтва. Навчався у коломийській гімназії, Мистецькій школі О. Новаківського у Львові (1927-1928), Краківській академії мистецтва (1927-1928), Варшавській академії мистецтв (1932-1937), студіював теорію та історію мистецтва у Варшавському університеті. 1936 у складі групи студентів академії відбув мистецьку подорож у Західну Європу. З 1932 член українського студентського мистецького гуртка «Спокій» у Варшаві та Асоціації незалежних українських мистців у Львові. Учасник численних художніх виставок. Двічі заарештовувався польською поліцією. Вперше 1929 на шість тижнів за «порушення публічного спокою» у вигляді виголошеної промови на святі «Просвіти». Вдруге на три місяці у 1933 за «фальшування грошей» – на замовлення ОУН виконав проєкти грошових знаків майбутньої української держави. На жаль ці проєкти українських грошей (банкноти номіналом 10, 50 і 100 карбованців та 5 і 10 шагів), створених у стилі українського бароко, конфісковані поліцією і безслідно зникли. У 1941-1942 викладав малювання та історію мистецтва в українській гімназії та будівельному ліцеї у Коломиї. Член Спілки українських образотворчих мистців (СУОМ). У липні 1942 в числі близько сорока осіб української інтелігенції утримуваний в заручниках ґестапо на час приїзду до Коломиї генерал-губернатора Ганса Франка. У вересні 1943 одружився з лікаркою Марією Крупською, в шлюбі народилися син і донька. З 1944 на еміграції в Німеччині, викладач Українського народного університету та мистецької школи, член Української спілки образотворчих мистців у Мюнхені, учасник виставок у низці міст Німеччини, в Парижі, Амстердамі. Співзасновник Спілки українських письменників, мистців і науковців у Міттенвальді. З 1949 у Канаді, на початках працював у рекламному бізнесі, розписував церкви у штаті Альберта. Викладач на курсах українознавства, член Українського національно об’єднання, співзасновник (1956) і голова (1973-1974) Української спілки образотворчих мистців у Канаді, учасник художніх виставок на Американському континенті. Професор мистецтва Українського католицького університету у Римі (1967; на жаль через втрату слуху не зміг приступити до повноцінного викладання), дійсний член НТШ (1976). Досліджував українське та світове мистецтво, українську книжкову графіку. Автор праць з історії українського мистецтва, зокрема творчости українських мистців у діаспорі, низки монографій, серед яких «Тарас Шевченко – образотворчий мистець» (1964) та «Історія українського мистецтва» у двох томах (1967). З мистецької спадщини вагоме місце посідають олійні та графічні портрети визначних українських діячів. В радянські часи в Україні його творчість та наукові здобутки піддавались тотальному замовчуванню. Народився у с. Карлів, нині с. Прутівка на Івано-Франківщині 1909.
