Іконоборство

Зближаються Шевченківські дні. Сучасна поетеса Ліна Костенко так писала до Тараса Шевченка.

Кобзарю мій! Поете мій високий!

А як же ти поезії писав?

• Я не писав. Я плакав і сміявся. Благословив, співав і проклинав.
  Сказати правду – мало турбувався, як я при цьому збоку виглядав.”

Мабуть під впливом великого поета, пророка і батька я вирішив говорити, писати, а то і проклинати, і мало турбуватися, як я при цьому збоку виглядатиму. Отже дві немов ікони бажаю зачепити і то відкрито, по Шевченківському:

Перша це християнські церкви, а зокрема Вселенська Католицька Церква. Голову Церкви Папу я чіпав вже не перший раз і він заслуговує на велику критику. Крім середньовіччя ще такого Святійшого Отця не було. Його дружність з Москвою не нормальна, а його критика агресії Москви майже зовсім відсутня. Його вплив на події зовсім не конкретний. Навіть де Москва агресивно пішла проти нашої католицької церкви на окупованих територіях, його не чути. Він немов оглух чи з віком чи з природою і вдумливістю.

Мабуть гірше того це наша Церква, Українська Католицька (я не розумію чому вона далі “Греко” Католицька) яка набрала води у рот та мовчить. Один раз наш Патріарх без назви Кардинала звернув увагу на не політичні і не моральні вислови Папи , а поза тим мовчанка. Зовнішня референтура нашої Церкви хіба для показу, що є така, бо вона зовсім не працює.

Тут велике зло також приносить становище Церкви до так званих справ, якими зацікавлені виборці в США. Божевілля Католицької Церкви, щодо абортів, яке фактично підтримує нещирих представників Республіканців в Америці. Уявіть собі що речником позиції Католицької Церкви у США сьогодні є безбожник, три рази жонатий, який платив відшкодування порнографічній актрисі.

Церква серйозно сприймає гріх жінки, котра для добра і виживання вибирає закінчити власну вагітність, бо Церква без найменшої науки або подання з Євангелії вирішила, що життя починається з зачаття.

Становище Церкви на користь “життя” суперечить мовчанці Церкви щодо зброї. Далеко більш людського життя затрачено через безвідповідальний та помилково інтерпретований закон про право носити зброю задля оформлення міліції. Де ж тут міліція? Скільки жертв того закону? Далеко більше ніж абортів. Але Церква мовчить. Це її не переймає. Бо вона дійсно не активна.

Я хрещений у Католицькій церкві, приймав перше причастя, маю за собою двадцять років Католицького навчання, до речі Василіанів та Єзуїтів.

Що може бути кращого? Таких фарисеїв не зустрічав Ісус Христос.

Але треба перейти до американських політиків Республіканського приладження. Це була партія Авраама Лінкольна. Сьогодні вона не має відношення до засад і моралі Лінкольна. Це партія Дональда Трампа. Ось подумайте як низько на полі моралі та етики вона зійшла. Гіршого ворога, як Республіканська партія, Україна не має, хіба Москву. Тим часом, українці, члени цієї партії, тримаються солідарно, і є не тільки фарисеями, але просто бандитами.

У цьому мій спір. Що я маю на увазі? Лояльність до цієї партії, що є сьогодні нічим іншим, крім синдикатом кримінального почину її лідера, проявляють не тільки українці, які зареєстровані Республіканцями, але і такі, котрі у проводі громади сьогодні через обмеження її людського ресурсу, і не можуть відступити ані від партійної приналежності, ані від своїх громадських обов’язків. Мені прикро це говорити, бо мова про моїх друзів або їх дітей. Це не провідники. Це малі люди, які прийшли до влади через вакуум.

Чи поможе ідентифікація найбільших грішників або їхніх організацій? Мабуть, ні, бо ці особи з огляду на можливості майбутнього виживання чи престижу не відчувають таких потреб як мораль чи етика. Проблема не у їх особах але у наслідках.

Останній раз, коли українська діаспора у США мала шану відбути зустріч у Білому Домі було з Віце-Президентом США Джо Байденом. Це десять років. Чому не було зустрічі від того часу? Бо чотири роки був президентом США ворог України Дональд Трамп, а сьогодні останні три майже чотири роки приятель України Джо Байден, якому українці Республіканської Партії ще ні разу не подякували за допомогу.

І ось при владі нижньої палати є комбінація звироднілого характеру людини, яка криється своїм фарисейським християнством, але немає найменшого відчуття його суті, та Республіканця, запроданого кишенею бандита Трампа. Я чув звернення до нього з демонстрації у Вашингтоні президентом української централі. Було прохання до нього , але я ніколи не чув гостру критику чи вимогу щодо нього. А це не пересічний опонент. Це неофіт, проплачений не тільки Трампом, але і московськими олігархами. Ще гірше, викликав його американський Республіканець.

Чимало таких є у Республіканській партії, але немає реакції від нашої зорганізованої громадськості. Чому? Бо вони Республіканці-запроданці. Ще трохи і вони, а хто його знає, бо голосування утаємничене, проголосують за ворогом України і найбільшим примітивом нашої модерної доби американської політики. Бо скаже той українець Республіканської партії: “Україна якось буде, мені при закінченні свого терміну громадської праці треба буде політичного призначення! Бо інакше як мені бути? А Трамп сьогодні має вплив.”

“Схаменіться! Будьте люди!”

Мовчи, Тарасе! Це не поможе, бо ми вже продалися.

29 лютого 2024 року Аскольд Лозинський