Громадянин Невзоров
Претензії до новоспеченого громадянина України та способу його «випікання» зводяться до двох новел.
По-перше, «мы в очереди первыми стояли, а те кто сзади нас, уже едят». Іноземці, які щодня ризикують життям заради України, хтозна коли ще отримають українство від Зеленського. Хіба це справедливо?
Після битви при Хунайне Пророк (хай благословить його Аллах та вітає!) розподілив здобич на користь бедуїнських ватажків-неофітів. Думку ж здавна правовірних висловив такий собі Зуль Хайсира: «Присягаюсь Аллахом, немає справедливості в такому розподілі». «А хто ж тоді справедливий, якщо несправедливими є Аллах та Посланець Його?» – відповів Пророк.
Хто має оцінювати та судити дії верховного головнокомандувача воюючої країни? Ніхто.
По-друге, позавчорашній імперець, душитель литовської свободи та довірена колись особа Путіна ну ніяк не може – на думку павлознавців та савловєдів – пролізти у голкове вушко процедури «із Савла – в Павла». Не хочу тут теоретизувати, але маю емпіричний особистий (тому для мене переконливий) аргумент. Мій сокурсник, активний учасник обох Майданів, свідомий українець і патріот, який нині у свої немолоді вже літа (60++) боронить у лавах ЗСУ нашу країну, в 1991 році воював на боці сепаратистів Придністров’я!
«Повернувшись до Єрусалима, Савл спробував приєднатися до віруючих, та вони лякались його. Ніхто не вірив, що він став Ісусовим учнем. Але Варнава прийняв його й відвів до апостолів» (Діян. 9. 26-27).
У кожного Савла має бути свій Варнава. Для Невзорова ним став Зеленський.
