«Ганьба етнічному гебісту!» (Москва, плакат російської опозиції)
4 лютого мешканці столиці Росії (принаймні, їх активна частина) були поставлені перед складним вибором: ти за Путіна чи за чесні вибори? Обираючи для себе варіант відповіді, люди рухалися на одну з масових акцій – або до Поклонної гори, або до Калузької площі, де збиралася опозиція, аби вирушити до Болотної площі. І, не зважаючи на мороз, десятки тисяч москвичів вийшли з теплих домівок на вулиці.
Висновки про загальну кількість учасників масових акцій практично збігаються за версіями і МВС (понад 160 тисяч), і опозиції (близько 160 тисяч). Різниця лише в тому, а де ж саме людей зібралося більше. Так, на Поклонній горі поліція нарахувала близько 138 тисяч, опозиція (і вільні журналісти) – не більше 35 тисяч. Натомість, на Болотяній площі поліції вдалося розгледіти лише близько 33-34 тисяч осіб, а іншим спостерігачам – не менш 120 тисяч. Мабуть, в процесі перетворення міліції на поліцію в героїв телесеріалу «Менти» десь загубилися окуляри. Таке трапляється, коли в атмосфері реформаційного поспіху доводиться і таблички змінювати, і нашивки перешивати.
Акція на Поклонній горі була офіціозною і нецікавою. Ще напередодні Путін привітав її майбутніх учасників, заздалегідь подякував їм за підтримку і звелів не мерзнути. Так би мовити, «батюшка» виявив турботу про простий народ, зігнаний лютими «дядьками-начальниками» на холод, зігрів теплим словом. То ж люди прийшли, потримали плакати «Нам є, що втрачати» та заклики голосувати за Путіна, послухали ораторів (які говорили про «роздовбаїв і нероб», які «хочуть втопити Росію в крові») і розбіглися по кафе. Грітися.
Опозиція організувала санкціоновану владою ходу від Калузької площі й мітинг «За чесні вибори» на Болотній площі. В єдиній колоні крокували представники опозиційних ліберальних партій, лівих сил, анархістів та антифашистів, окрема коробка офіцерів – десантників. Російські націоналісти з банерами «Мубарак = Каддафі = Путін», йшли в супроводі поліції, оскільки напередодні поширювалися чутки про можливі «провокації» з їхнього боку. Однак єдиними провокаторами виявилися молоді люди з плакатами «Путін, ти наш герой», «не помічені» правоохоронцями, які намагалися підняти під час походу розтяжку «ВВП. Народ. Порядок». Учасники акції розтяжку відібрали, провокаторів передали поліцейським.
До москвичів приєдналися делегації з Твері, Іркутська, Ростова-на-Дону. Мало того, до походу долучилися близько 10 буддистських монахів з плакатом «Ні насиллю». І навіть представники сексуальних меншин зі своїми веселковими прапорами протестували цього дня проти Путіна, несучи гасло «Ти – також квір» (це англійське слово («дивний» або «інакший») використовується для означення усього відмінного від звиклої гетеросексуальної орієнтації).
Опозиціонери напередодні домовилися скоротити мітинг до 40 хвилин. З числа виступаючих викреслили кандидатів в президенти, втім, на ходу прийшов лише один з них – Михайло Прохоров. Ведучий, Володимир Рижков, зажадав відставки Путіна, натовп скандував разом з ним: «Путіна – у відставку». Інші промовці озвучували вимоги, які й увійшли до ухваленої резолюції: звільнення політв’язнів, реєстрація усіх партій, реєстрація Григорія Явлінського кандидатом у президенти, відставка голови ЦВК, розслідування порушень під час виборів до Держдуми, дострокові чесні вибори президента та перевибори парламенту.
Наприкінці організатори звернулися до присутніх з проханням ставати спостерігачами на президентських виборах 4 березня. Акція закінчилися без інцидентів, за що було висловлено подяку замерзлій та неагресивній поліції.
Протестувати проти Путіна цього дня можна було у різних місцях. Так, ЛДПР Жириновського провела свою акцію на Пушкінській площі, зібравши близько тисячі прихильників. Єдиною помітною подією там стало виявлення зі самого ранку підозрілої коробки. Поліція її негайно оточила, прибули сапери. Та в коробці службова собака замість вибухівки виявила лише будильник з дротами. «Теракт» виявився таким же ж блідим, як і акція.
Окремо, на проспекті Сахарова відбувся мітинг «За чесні вибори і демократію», організований «старою гвардією», Костянтином Боровим та Валерією Новодворською. Вони принципово не захотіли йти разом з «комуністами і націоналістами», а на шиї одягли помаранчеві шалики, як символи протесаного руху. При заявлених 30 тисячах, там зібралося 150 людей, переважно представники літньої інтелігенції. У коротких промовах дісталося всім – Путіну, владі, фашистам, нацистам і комуністам. Резолюція за змістом перегукувалася з тією, яку прийняли на Болотній площі.
Акції протесту пройшли не лише у Москві. В Санкт-Петербурзі зібралися близько 20 тисяч осіб, в інших містах – від кількох сотень до кількох тисяч протестувальників.
Отож, російські протести не тільки не втрачають масовості, але й наростають. Символом протесту проти фальсифікації виборів до Держдуми у грудні а згодом і недовіри до влади загалом в Росії стала звичайна біла стрічка. З Інтернету вони швидко поширилися на одяг росіян, на автомобілі, будівлі. Напередодні, 29 січня, в центрі Москви пройшов автопробіг «Біле кільце» на підтримку акції «За чесні вибори» 4 лютого. В ньому взяли участь до 5 тисяч прикрашених білими кольорами автомобілів (поліція роздивилася лише 300).
Натомість, ще 15 грудня в прямому ефірі російських телеканалів Путін зі своєю звичною грубістю заявив: «Коли побачив на екрані щось таке у декого на грудях, я вирішив – непристойно, звичайно. Але тим не менше вирішив, що це пропаганда боротьби зі СНІДом, що контрацептиви на грудях повісили. Подумав, що це добре, люди борються за здоровий спосіб життя. І я це підтримую». Не відомо, скільки росіян позитивно оцінили черговий «дотеп лідера нації». Але публічною відповіддю стали плакати «Нам не потрібний використаний ПРЕЗидент».
Колір «Сніжної революції» (як вже інколи в Росії називають зимові події) символічний для росіян. Це – колір опору червоному більшовицькому перевороту 1917 року, комуністичному терору, який зібрав мільйони жертв по всіх куточках вмерлої Російської імперії. Тоді більшовики перемогли. Тепер Путін усіляко реставрує «совєтщину», від культу Сталіна починаючи – чекістським терором закінчуючи. Питання: чи вдасться цього разу білому спротиву взяти реванш над червоним від крові власних громадян Кремлем? Чи нова, умовно-біла Росія змінить своє ставлення до України? А чи імперський вірус живе в російському організмі, не зважаючи на кольори державних прапорів, отруюючи життя і сусідам, і самого себе?
Хочеться вірити, що російському народові вистачить сили волі, щоб незабаром струсонути зі себе нано-ФСБешника. І мудрості, щоб не повторювати надалі ні злочинів, ні помилок своїх колишніх царів та вождів. Так буде і краще, і спокійніше для всіх.
Юлій Хвещук
