Феміда на послугах у Азарова
Якщо поцікавитися у пересічних громадян, які асоціації виникають у них при вживанні терміну «суд», то абсолютна більшість обмежиться двома – «корупція» та «Юлія Тимошенко» (окремі згадають ще й Юрія Луценка). Але українські суди не лише вивчають мотивації укладення шкідливих газових контрактів і правомірність працевлаштування водіїв. І українська Феміда – зовсім не всемогутня і всевидяча, котру можна прихилити на свій бік лише шурхотом закордонних купюр. Скоріше, це псевдосліпа шахрайка, яка намагається набивати собі ціну, проте, готова проголошувати «справедливість» навіть тоді, коли її просто наполегливо попросить про це влада.
Ще в 2007 році у Львові завершив свою службу в кримінальній міліції підполковник Роман Бугера. Все порахувавши – посумувавши, МВС визначило для нього пенсію у розмірі 1200 гривень. Чоловік, відпрацювавши багато років в кримінальному розшуку, засумнівався, попросив правової допомоги та консультації. З’ясувалося, що бухгалтери МВС того дня були чи то втомлені, чи то розсіяні, але пенсію порахували кепсько. Та, як кажуть, потяг вже пішов. Не залишалося іншого виходу, окрім як звернутися до суду і через нього виправити допущені помилки. Львівський окружний адміністративний суд справу вивчав довго, вперто звертався до Головного Управління МВС у Львівській області з вимогою надати необхідні документи як докази. Всі постанови залишилися практично без жодної відповіді. Нарешті, втомившись від кількарічної переписки, суд визнав вимоги Бугери є безпідставними, а розмір пенсії визначеним цілковито правильно та законно.
Ось так. Суд вважає, що вислуга років підполковника Бугери встановлена вірно – 15 років, 2 місяці та 5 днів. А те, що в кримінальній міліції стаж нараховується півтора місяця за місяць служби – вперто не помічає. Не дочекався і пояснення від МВС, чому пенсійна надбавка була нарахована лише за листопад 2007 року (якщо вона взагалі не повинна виплачуватися лише тоді, коли хтось у цьому місяці скоїв посадовий злочин, наніс шкоду державі).
Представник МВС відмовився надати особову справу позивача, щоб з’ясувати, з яких причин йому не нараховувалися доплати за особливі умови служби та премії (можливо, були якісь претензії зі сторони начальства). Не надано накази щодо служби в понаднормовий час, графіки нарядів чергувань, погодинні табелі про несення служби. Кожен начальник зобов’язаний складати щомісячні рапорти про результати роботи – їх теж не надано, бо вони, бачте, «ніколи не складалися». І взагалі, за словами відповідача, підполковник Бугера жодного разу (!) за час несення служби на жодні заходи не був задіяний, понад робочий час не працював, в добових чергуваннях участі не брав. Фантастика!
Проігнорував суд і те, що, врешті, за роки служби підполковник не отримав форменого одягу на майже 8 тисяч гривень.
Все ще не вірячи в цей абсурд, Роман Бугера подав апеляцію до Львівського апеляційного адміністративного суду. Там також почекали – почекали, та й апеляцію відхилили. Злі язики стверджують – через те, що позивач не збирався якимось чином стимулювати прийняття «потрібного» рішення. Однак справа тут не лише в тому, що цього разу суддям не вдалося нічого «наколядувати» з міліціонера – пенсіонера. Не могли вони собі в цій ситуації дозволити покращити власне матеріальне становище методами свого славнозвісного колеги Зварича. Оскільки сам прем’єр – міністр Азаров забажав, щоб суди перерахунки пенсій не проводили, фінансів, бач, немає. В інших країнах, коли влада «доурядовується» до того, що в бюджеті немає коштів для законних соціальних виплат, тоді швиденько пакує свої речі і щезає з кабінетів, доки за ними не завітали розлючені громадяни. Так прийнято. Натомість в Україні регіонали можуть в такій ситуації дозволити собі карколомний вихід: немає грошей – то й платити не будемо. Лише як би не довелося вже незабаром за все це розплатитися!
В 1994 році тоді ще прем’єр-міністр Кучма вже призупиняв дію закону про компенсаційні виплати працівникам міліції. Однак, ставши президентом, напередодні чергових парламентських виборів, в 1997 році почав повертати їм державні заборгованості. Мудрий був, розумів – перед виборами дратувати міліціонерів ой як нерозумно та й небезпечно. Інша справа – Азаров. В нього все просто, по-білоруськи – нема і не буде. Ні пенсій, ні зарплат нормальних.
І ще кілька слів від людей, які безпосередньо спостерігали за процесом.
Правозахисник Олег Дедик, представник позивача у суді: «Ми свою справу продовжимо. А поки що кожен працівник міліції зміг дізнатися, що працює він лише 8 годин на добу, і ні хвилини більше. Всі дні щотижневого відпочинку та святкові дні проводить виключно з власною сім’єю, ні в якому випадку – на роботі. Не отримав формений одяг, бо його «зараз немає» – отже, зробив подарунок бухгалтерії МВС, зміг відчути себе спонсором держави.
Напрошуються неприємні висновки. Український суд не є окремою гілкою влади, як зафіксовано у Конституції України. Суд – це придаток Кабінету Міністрів, який виконує побажання та вказівки прем’єра. Представник МВС просто заявляє: «Ну нема грошей!» І судові вже не потрібно жодних доказів, документів МВС, які позивач просив надати. Є вказівка – виконуємо.
Напрошуються і деякі запитання. Чому 80% позовів зі сторони чорнобильців, афганців, шахтарів, які судилися за свої пенсії, задоволено у Центральній і Східній Україні? Чому більше нічого не чути про кримінальні справи на суддів, про які говорив Ренат Кузьмін? Чому ніхто не помічає найдорожчі автомобілі працівників судів та прокуратури, які стоять з порушенням правил паркування просто перед їхніми службовими кабінетами?»
Орест Данчевський, помічник адвоката: «На прикладі цього судового процесу черговий раз бачимо внутрішню сутність теперішньої влади регіоналів. Тобто, підлість і тупість. Коли влада не хоче перераховувати розмір пенсій чорнобильців, афганців, шахтарів, інших пільгових категорій громадян, які потребують соціальної підтримки держави, і мають на це гарантоване законодавством право, коли Азаров дає відмашку суддям не приймати відповідні рішення – це підло, це злочин. Коли така ж політика ведеться стосовно військовослужбовців, міліціонерів – це тупість. Бачачи, що народ все більше незадоволений нею, влада мала б хоч би про міліцію дбати, про своїх захисників. А тепер, дізнавшись, як повелися з підполковником Бугерою, що будуть думати ті ж самі офіцери МВС, бійці «Беркута», коли їх черговий раз відправлять людей незаконно арештовувати, бити? Що сьогодні ми для влади закон порушуємо, а завтра нас за поріг МВС викинуть, і навіть пенсію нормальну не дадуть? І влада все ще думає, що за неї буде хтось до кінця стояти, йти на порушення закону? Так, такі будуть. Ті, у кого розуму не вистачає навіть на те, щоб зрозуміти – до тебе ставляться, як до туалетного паперу, використали і воду спустили. Але більшість таки задумаються, і висновки зроблять. Що для всіх буде краще дотримуватися закону, а не регіоналівських вказівок».
Згадується давній польський анекдот. А чим, властиво, відрізняється курва від повії? Дуже просто: повія – це професія, а курва – це риса характеру. До котрої з цих двох категорій належить українська Феміда – кожен може визначитися самостійно. А може, насправді вона – дволикий Янус?
Юлій Хвещук
