ДО 25- річчя ВІД ДНЯ СМЕРТІ ПЕДАГОГА, МИСТЦЯ І ЖУРНАЛІСТА – БОГДАНА СТЕБЕЛЬСЬКОГО
Минає чвертьстоліття, тобто як відійшов у вічність 28 липня 1994 р. д-р Богдан Стебельський, мистець, науковець, знаменитий педагог, журналіст і культурний діяч, коло зацікавлень якого широкогранне. Мій контакт з д-р Б. Стебельським почався з 1981 р. в цей час коли я приїхав з Польші до Канади і поселився в Торонто та став працювати в Рідній Школі ім. Юрія Липи в Торонто. З нагоди 10-річчя Курсів українзнавства ім. Ю. Липи (1956-1966) Б. Стебельський видав пропам’ятну книжечку під заголовком «Кузня юних душ» Ця 80-ти сторінкова книжечка феноменально опрацьована і заслуговує на популяризацію принаймі в сучасних суботніх школах. З виликою приємністю я познайомився з д-р Б. Стебельським і його дружиною Аріяною, які в цій школі вчителювали. Рідна Школа тоді приміщувалася в будинку при Українському Культурному Центрі вул. Крісті 83 в Торонто. З великою і глибокою шаною згадую весь вчительський колектив а зокрема тепло запам’ятався директор Рідної Школи мґр. Іван Кузь. Однак найбільш доброзичливі наші взаємини укладалися з панствов Стебельськими, можливо що нате склалися додатково обставини, що ми в недалекому сусідстві жили. Неодноразово я відвідував панства Стебельських, а під час відвідин ми мали змогу обмінюватися думками не тільки про щоденні справи, але також в розмові ми не одноразово говорили і згадували про минуле долю і недолю українців у Польщі, а ще частіше ми дискутували про українські справи в більшовицькій займанщині. Богдан Стебельський належав до старшого покоління, він народився 15 березня 1911 р. в родині вчителя Іллі та Елеонори Стебельських у селі Томашівці Калуського повіту в Галичині. В 1934-1939 роках він студіював у Краківській Академії Мистецтв на відділі малярства і театрального декорації сцени. Під час студіїв був двічі нагороджений. Студіюючи Богдан брав активвну участь в українському студенському житті, а з 1936 р. очолював Об’єднання мистців «Зерево» у Кракові. Закінчивши з успіхом студії, учителював в українських гімназії у Холмі (1940-1941), в місті де народився наш історик М. Грушевський (тепер Холм в Польщі). Холм і холмщина та Підляшша підчас санаційної Польщі пержили неімовірні дикі дискримінації. Досить згадати, що тільки в 1938 р. зруйновано на терені Хомщини поверх 120 українських православних церков при співучасті військово-каральних загонів.
Те що так діялося тоді і під час акції «Вісла» у відношенню до українців вдаряє в засади міжнародної моралі і руйнує підставові поняття загальнолюдської справедливости. В 1941 р. Стебельський перепровадився до Самбора і тут учителював в семінарії до 1942 року, а звідси був перенесений на посаду директора до мистецько-промислової школи до Яворова де праццював в (1942-1944). На цьому терені Б. Стебельський не тільки познайомився з визвпольним рухом УПА, але дуже близькі контакти пітримував з д-р Юрієм Липою. В розмовах з д-р. Ю. Липою Стебельські рішили з наближенням більшовицького фронту подалися на захід, а Ю. Липа залишився на рідних землях. Стебельські опинилися у таборах для переміщуваних осіб у Нойбоєрн і Пюртен у Баварії, де займалися малярством. Богдан вчителював та дописував статті до «Літературно-Наукового Вісника», до журналу «Українське мистецтво» в роках 1947-1948 роках та брав участь у виставках своїх творів в Мюнхені. В цьому періоді Стебельський був один із співорганізаторів Української Спілки Образотворчих Мистців у Мюнхені. На жаль з рідних земель надійшла сумна вістка, що схоплений більшовицькими ордами д-р Юрій Липа був замордований ще 20 серпня 1944 р., на Яворівщині. Стебельський цю болючу втрату глибоко пережив. По роках він приблизно сказав так: «Більшовицькі злочинці знищили нашу парость, яка стреміла відродити наше національне життя.» Врешті настав час, що Стебельські отримали згоду в 1949 р. на еміграцію до Канади. Вони в Канаді поселилися в Британську Колюмбію, де відпрацювали свою контрактову роботу, в 1955 р. Богдан разом з дружиною Адряною, з роду Шумовських та з дітьму перепровадилися до Торонта, і тут знову полинули у світ свого зацікавляння. Б. Стебельський став працювати в тижневику «Гомін України», доречі, ця популярна і добре редагована газета при головному редакторові д-р. Олегу Романишину по наші дні задовільняє всесторонні зацікавлення україномовних читачів. Б. Стебельський в основному зайнявся тематикою мистецтва і літератури. Створивши при редакції місячник «Література і Мистецтво». А понадто займався громадською працею серед української діаспори в Онтаріо. На цей час в Торонто існувала єдина суботня школа ім. Григопія Сковороди, якою по суті займалася д-р Олександра Копач. Але це не заспокоювало потреб населення. Зв’язку з тим великі зусилля поклав Б. Стебельський, для зорганізування при Культурному центрі другу школу. Саме за ініціятивою Богдана Стебелкьского новоствореній школі надано ім’я Юрія Липи.
Мовляв це ім’я прославлює не тільки лікарську професію, літратуру але воно найгідніше з сучасних імен і вповністю заслуговує до назву школі – говорив Стебельський. Так поступенно вростав в українське діаспорне середовище Б. Стебельський. Його знали, як хидожника образотворчого мистецтва, провідного суспільного діяча, редактора сторінки «Література і Мистецтво» газети «Гомін України», мистецтвознавця та літературознавеця, педагога, голову Спілки Мистців Канади (1958-72), голову Асоціації Діячів Української Культури (1970-1994), голова Канадського Наукового Товариства ім. Шевченка (1974-1994), голова Ради для справ культури при Секретаріяті Світового Конґресу Вільних Українців (1973-1994) та провідний член багатьох інших організацій. Редактор збірників АДУК та Канадського НТШ. Від юнацьких літ був членом Організації Українських Націоналістів займаючи відповідальні пости, включно з членством у Головному Проводі ОУН. За національно-патріотичну діяльність (під псевд. „Буревій”) був ув’язнений у самбірській тюрмі польськими окупаційними властями. На еміграції (під псевд. „Ант”) провадив культурно-освітну національно-патріотичну діяльність в Організаціях Українського Визвольного Фронту: був довголітним організатором його національно-освітно-культурної діяльности як член Головної Управи Ліґи Визволення України, голова АДУК, та організатор та викладач на курсах Українознавства ім. Юрія Липи. Понадто слід піткреслити, що саме пан Стебельський був один із організаторів Спілки Української Молоді (СУМ) і творець її виховної системи на постах виховника, члена Центральної Управи СУМ і голови Виховної Ради СУМ в Канаді. Він доклав великих зусиль, щоб для сумівців оселя «Веселка» служила головною базою у вихованю патріоричному молоді. Звичайно тих усіх добрих діл Б. Стебельського в одній статті не спосіб перечислити. Це ініціятивна та діяльна особа, і вимоглива в реалізації запланованих діл.
Понадто його зацікавлення і діяльність багатограннба. Б. Стебельський працюючи в діаспорі постіно піддержував різними способами контакти з передовими вченими в Україні, щоб все це переповісти, тоді моя розповідь зайнялаби декілька карток. Дуже близькі контакти Б. Стебельський пітримував з академіками: Іваном Дзюбою автором популярної книги «Націоналізм чи русифікація» а також з Сергієм Білокінь,- автором знаменитої книги «Масовий терор як засіб державного управління в СССР» та з іншими. Ця жервенна і глибока та віддана праця засвідчує наскільки жертвенно і чесно трудився він для української справи. Обговорюючи діяльність Богдана Стебельського я не можу поминути його рідного брата Степана який серед свідомих національно українців впершу чергу у Польщі оповитий незвичайними легендами чесноти і героїзму. Степан Стербельський (1914-1949) майор УПА, командир сотні «Ударники-5», командував тактичним відтинком ТБ -24 «Маківка» групи УПА-Захід (15.08.1945 — 1948). Один із засновників інженерних підрозділів УПА. Керівник операції з ліквідації заступника міністра оборони Польщі, генерала Кароля Свєрчевського (28.03.1947). Я не буду вдаватися до деталей, бо розмір статті на це не дозволяє. Але досить сказати, що був це воїн-вчитель і Герой з неперевершеною муьністю і людською стійкістю, його вклад в боротьбі УПА є надзвичайно значущим. Степан знаний під псевдом «Хрін», як талановитий письменник книги «Зимою в бункрі» (1947-48) рр.),. Говорити про Командира Хріна неможливо бе глибокпого зворушення. Він в боях з переважаючими силами ворога, зумів так бій покерувати, що з невихідних умов, виходив бравурно. Був він з вродженим талантом Командир та умови в яких йому довелося боронити Україну були встрісаючими некорисними. Хрін був здібний в кожен момент до самопожертви заради друзів і України, був це істино Герой нашого народу, якому слушно була презначена найвища нагорода – Золотий Хрест Бойової Заслуги УПА. Після переходу із так званого Закерзоння командував тактичним відтинком УПА – «Маківка» і в бойовій сутичці з ворогом загинув 1949 році – Вічна Слава Героєві!
Про родовід Стебельських можна б наводити ряд інших фактів. Надзвичайно можна б додати, як гарно прожила своє прекрасне життя мґр. Аріядна Стебельська її муж Богдан захистив докторську дезертацію в УВУ в Мюнхені в 1956 році. Аріядна протягом того часу займалася наукою, мистецтвом, вихованням дітей та здобуті знання передавала учням і була зразковою сопутницею і натхненням цілої родини. Ця ніжна і прекрасна за вродою жінка, скульптор за професією, писала знамениті вірші, вміла в мистецькій педагогічні формі передавати найрізніші спостереження й відомості. Вона автором багатьох творів літературно-мистецьких, писала статті, нариси, рецензії головно на теми мистецтва, в її доробку декілька гарних і вдумливих монографій. Її доробок налічує 36 наукових праць, понад 400 статей і поетичних творів, що друкувалися в українській пресі, близько 40 скульптурних робіт, темою яких стала постать людини. Її композиція «Материнство» до речі, перша скульптурна група з двох постатей у творчості месткині, піднялася над суто етнічним в мистецтві, стала універсальним узагальненням загальнолюдського рівня. Аріядна вміла створити своєрідний образ матері-захисниці, яка з винятковою любов’ю пригортає диття. Мати і дитя це те, що в житті засвідчує переспективу і майбутність життя. Над творами Аріадної можна роздумувати , шукати в них спорідненості з реальним життям. Вона неустанно працювала творчо і в той сам час здобувала освіту і передавала її іншим. Незабуваймо наскільки це була цінна жінка. Вона разом з мужом виховувала дітей і одночасно Стебельські знаходили час і вони брали активну участь в міжнародних і краєвих наукових сесіях і конференціях, а також різноманітних концертах. Їхні діти: Ігор (проф. географії), Марія (психолог), Раїна (мистець), Олег (механік літаків); дев’ять внуків/внучок; правнучка і два правнуки, яких вже не побачив. Автора книги д-р Богдан Стебельський «Про ілюстрацію дитячої книжки» і численних статей на мистецвознавчі і літературні теми. Мені надзвичайно приємно, що цією загальною статею вшаную прекрасну родину Стебельських, яка є і була для українців дороговсказом культури, одночасно ця родина вчила як вірно служила Богові і Україні і до такої любові заохочувала інших. Вічна їм пам’ять!
Ярослв Стех
