До 150 років від дня народження української оперної співачки Соломії Крушельницької
,, Вона справді ідеальна, ця шляхетна і чарівна синьойорина з тендітною і стрункою постаттю… Співає ніжно, мелодійно, захоплююче, а її чистий і дзвінкий голос широкого діапазону відмінно інтонований. («Gazzetta di Parma». 1897.) ,,Мова, пісні, музика, право, вірування і т. д. — все це вияви окремого духу кожного народу, і кожний народ має своєю творчістю виконати певну функцію у світі.’’
Лев Ребет, український політичний діяч. Так, наприклад, ще у 1845 році німецький поет Фридрих Боденштедт у народознавчій книзі “Поетична Україна” авторитетно заявив: «У жодній країні дерево народної поезії не зродило таких величавих плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так живо і правдиво, як серед українців. Який захопливий подих туги, які глибокі, людяні почування в піснях, що їх співає козак на чужині! Яка ніжність у парі з мужньою силою пронизує його любовні пісні… Справді, народ, що міг співати такі пісні і любуватися ними, не міг стояти на низькому ступені освіти. Цікаво, що українська народна поезія дуже подібна іноді своєю формою до поезії найбільш освічених народів Західної Європи…».
Відома на увесь світ оперна співачка Соломія Крушельницька, якої у цьому році відзначаємо 150-річчя від дня народження. Пісня супроводжувала українців від колиски впродовж цілого життя. В праці, радості, відпочинкові і в горю допомагала в розвазі. Головно пісня служила і служить на прославу Бога і нації, допомагає вона наповнювати українську душу любов’ю, миром, а також молитвою. Жодна нація за всю історію не має такої кількості пісень, яку створив український народ, кількість яких сягає понад 500 000 пісень. Дослідники називають, що Україна займає друге місце після Італії. Серед українців є визначні співочі таланти, серед яких одне із провідних місць займає Соломія Амвросіївна Крушельницька, що народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинцях на Тернопільщині в сім’ї священика Амвросія мати: Теодора з дому Савчинська. Брати: Антон , Володимир Сестри: Ганна, Емілія, Осипа, Олена. Серед племінників: Одарка Бандрівська -музуколог, Ярослава Музика, Ольга Шухевич. Дитинство її пройшло у селі Біла під Тернополем. Маленькою навчилася грати на фортепіано, а в десятирічному віці співала в хорі «Руської бесіди» у Тернополі. У 1891-1893 роках навчалася у Львівській консерваторії, яку закінчила зі срібною медаллю та дипломом з відзнакою. 15 квітня 1893 року дебютувала у Львівській опері в партії Леонори («Фаворитка» Г.Доніцетті») та Сантуци в опері «Сільська честь» П. Масканії. Після знайомства з італійською співачкою Джеммою Беллічоні, що перебувала у Львові на гастролях, Крушельницька їде у Мілан, де навчається з травня 1893 року в студії професорів Копті та Фаусти Креспі. 1894 року підписує контракт із Львівською оперою, співає в операх «Фауст», «Трубадур», «Бал-маскарад», «Африканка», «Галька». Листується з письменниками Михайлом Павликом, Іваном Франком. З січня 1895 року співає у Львівській опері в «Манон Леско», згодом студіює у Відні у професора Генсбахера. Того ж року співає у Краківській опері. 1896 року здійснює гастролі в Кремоні, Зарі, Кракові, Трієсті. З листопада 1896 року по березень 1897 року Крушельницька у складі італійської трупи брала участь у тридцяти п’яти виступах в Одеському оперному театрі. 1897 року гастролює у Південній Америці, Бергамо, Пармі. 1898 року запрошена до Варшавського оперного театру, співає у Петербурзі, Коломиї, Бережанах і в Перемишлі. 1902 року – гастролює у Парижі. 1906 року – переводить вона винятково успішні гастролі в Буенос-Айресі та дебют у «Ла Скала» в Мілані в опері Р. Вагнера «Саломея» під диригуванням Артуро Тосканіні. Словом Ювілей 150-річчя Крушельницької проводитиметься надзвиічайно урочисто в цілому світі, а зокрема в Україні і в діаспорі та славному місті Лева.
Відбуваються ремонти репетиції художні, в експозиційних кімнатах — оригінальні фотографії, афіші, програми концертів, портрети, фрагменти сценічних костюмів, нотні видання, особисті речі співачки. Але не тільки її — у фондах є багато цікавих матеріалів, пов’язаних з іменами інших видатних діячів музичної культури, зокрема Станіслава Людкевича, Модеста Менцинського, Одарки Бандрівської, Любки Колесси. Міська влада виділяє відовідні кошти, щоб на належно високому рівні відзначити ювілей співачки. Наразі відомо, що візьмуть участь в аукціоні роботи 21 художників з Товариства шанувальників мистецтв. Серед яких Богдан Пікулицький, Олександр Дворський, подружжя Потапових, Орест Скоп, Леся Квик нта десятки інших. Й далі зголошуються спеціалісти до святкувань всіх не охопити і передати, які докладають своїх зусиль до вшанування Людини безмежно славної і обдарованої не звиклим талантом. Відомий італійський музикознавець Рінальдо Кортопассі свого часу зазначав, що у перші десятиріччя ХХ століття на оперних сценах світу царювали чотири видатні співаки: Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпін. Досягти їх висот спромоглася лише українська співачка Соломія Крушельницька. Родом з невеликого села Білявинці, вона зуміла піднятися завдяки своєму таланту і наполегливості й досягти вершин співацької майстерності, виконувати найскладніші оперні арії. Вона виступала на кращих оперних сценах, прославлені композитори, диригенти, співаки Джакомо Пуччіні, Леонкавалло, Артуро Тосканіні, Ріхард Штраус, Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Тітта Руффо співали разом з нею або були її палкими прихильниками. Як згадував великий італійський диригент Артуро Тосканіні, який був дуже скупий на похвалу співакам, Соломія Крушельницька була неперевершена в операх Вагнера, Штрауса, Піццетті, Каталані, Пуччіні. Особливо вславилася співачка виконанням творів одного з найскладніших для виконавців композитора-Ріхарда Вагнера. Здобувши добру школу італійського бельканто, Соломія Крушельницька, щоб опанувати драматичну музику Вагнера, пішла на сміливий для будь-якого співака крок – змінити манеру й стиль і опанувати німецьку школу виконання. Незважаючи на те, що вона була свідком провалу однієї з Вагнерових опер в Італії через складність її для співаків, Соломія Крушельницька протягом кількох місяців студіює німецьку музику у віденського професора Генсбахера й стає однією з найкращих у світі виконавиць сопранових партій в операх Вагнера, в яких, за її висловом, «не один співак собі карк скрутив».
За свідченням тогочасних музичних критиків, які писали про участь Крушельницької в операх Р.Вагнера «Тангейзер», «Лоенгрін», з нею не могли зрівнятися у виконанні характерів німецьких жінок-героїнь навіть найвидатніші німецькі співачки. Молода артистка з України наприкінці XIX століття співала провідні партії в найкращих театрах Італії й швидко завоювала визнання вимогливої італійської публіки. Вона продовжувала опановувати таємниці вокального і драматичного мистецтва, які після Вагнерових опер долалися вже легше й швидше. З нею намагаються укласти контракти провідні театри світу, преса сповнена схвальних відгуків про її чарівний голос і високу техніку виконання. Вся театральна Європа кінця XIX — початку ХХ століття, незважаючи на те, що в той час творили інші видатні співаки, була зачарована Соломією Крушельницькою. Після шаленого успіху під час гастролей у Південній Америці артистка співала у Бергамо, рідному місті славетного композитора Дж.Россіні, куди її запросили на урочистості з нагоди 100-річчя від дня народження славетного земляка. А потім виступала в театрах Парми та Удіне. Італійська «Gazzetta di Рarma» писала про її виступи: «Як тільки Крушельницька знову приїхала до Італії, запопадлива антреприза ангажувала її на поточний рік, і мешканці Парми, захоплюючись нею і аплодуючи їй в «Лоенгріні» та «Богемі», змогли особисто оцінити всі високі якості, здібності й хист, притаманні молодій артистці. Сьогодні Соломія Крушельницька є, без сумніву, однією з провідних співачок оперної сцени світу. Вона прекрасно модулює своїм свіжим, сильним, чистим і приємним голосом, демонструючи вміння передавати з гідним подиву багатством колориту, з ідеальною солов’їною чистотою і фіоритурою запал почуттів, простодушність і тугу». Знаний в Україні дослідник і біограф Соломії Крушельницької, Михайло Головащенко, який 1978 року видав двотомник спогадів про співачку, за матеріалами тогочасної преси наводить численні схвальні епітети, в яких змагалися рецензенти: «У широкому світі, де вона тріумфально виступала на кращих оперних сценах, її називали «незабутньою Аїдою», «єдиною в світі Джокондою», «найчарівнішою Чіо-Чіо-сан», «неповторною Галькою», «ідеальною Брунгільдою», «неперевершеною Саломеєю», «вражаючою Валькірією», «винятковою Лорелеєю»… Відомий італійський музикознавець Гвідо Маротті, друг Соломії Крушельницької, який дуже добре знав її, може, найкраще з усіх критиків характеризує цю блискучу артистку: «Ці давні спогади, що я проніс крізь роки, завжди зберігаючи в душі, сягають початку нашого століття, коли я вперше почув її голос і побачив її на сцені римського театру «Констанці» в незрівнянному образі Аїди. Вона уявлялася мені царицею Нефертіті, найяснішою дружиною Рамзеса II, або однією з жіночих фігур, що зійшли з древнього барельєфу після трьохтисячорічного кам’яного сну, щоб продовжити життя серед людей, вражаючи їх мелодійністю.
Соломія Крушельницька була славна голосом , жестами тріумфальним успіхом виконала вона найбільш унікально свій репертуар в операх Р.Штрауса, І.Піццетті у постановці славетного Артуро Тосканіні. Співачка мала дивовижне сопрано широкого діапазону з оксамитовим тембром. Вона володіла щонайтоншими нюансами голосу й могла передавати найскладніші людські почуття. Їй було притаманне вміння імпровізації, завдяки чому її арії завжди дарували щось нове й оригінальне, що незмінно приваблювало до неї слухачів. Саме тому жоден з її образів не залишався поза увагою критики. Всебічно обдарована й освічена, Соломія Крушельницька мала досконалу дикцію, співала й розмовляла українською, російською, польською, німецькою, англійською, італійською та іспанською мовами. І на початку творчості, і в зеніті слави Соломія Крушельницька завжди включала до своїх програм українські народні пісні, твори М.Лисенка, С.Людкевича, О.Нижанківського, А.Вахнянина, Д.Січинського. Вона включала до програм і пісні інших народів світу, проте завжди закінчувала концерт українською. «Вона мені як храм. Я чую в ній органи», — говорила вона про українську пісню. В одному з листів до свого друга Михайла Павлика вона писала 1894 року: «Витримаю до кінця і переконаю всіх песимістів наших, що й руська душа є здібна обняти хоч би й найвищий вершок в артизмі, та й тим самим потягну других за собою…» Соломія Крушельницька, подорожуючи світом, завжди була зв’язана з батьківщиною, зі своїми рідними, близькими, друзями. Великий вплив на неї справили Михайло Павлик, Іван Франко, Микола Лисенко. Довгорічну й щиру дружбу вона підтримувала з Василем Стефаником, Ольгою Кобилянською. А відтак з 1908 року С. Крушельницька бере участь в мистецьких гастролях в Єгипті, де співає вона разом з Пуччіні. 1909 року Крушельницька одружується з італійським адвокатом, мером міста Віареджо Чезаре Річчоні. У 1911 році вона приїхала в Україну на сторіччя з дня народження видатного українського поета Маркіяна Шашкевича й виступила з концертами у Львові, Чернівцях, Перемишлі.1920 року востаннє виступила у театрі «Ла Скала» в операх «Лорелея» та «Лоенгрін», відтоді займається концертною діяльністю. 1925 року бере участь у концерті на запрошення королевої Італії. У 1927-1928 роках здійснює велике турне по США та Канаді. 1929 року відбувся прощальний концерт співачки в Академії Санта Цецілія у Римі. 1937 року помер Чезаре Річчоні. 1939 року співачка приїжджає в Україну і хоче своїм співом насолоджувати своїх земляків. Та вибух Другої світової війни і прихід радянських військ, їхня брутальність і зневажливе ставлення до культури довели, що співачка розхорувалася. Просить дозволу на виїзд в Італію, але їй не дозволяють. В кінці з трудом 1946 р. дістає місце професора у Львівській консерваторії. 1947 року у Львові відбувся прощальний концерт 75-річної співачки для земляків. Відчутно, що великої української співачки С. Крушельницької минуле горіння минає в складному часі глибоких суспільних потрясінь,яка з повною відданістю відзначалася в класичному співі і блистіла своєю обдарованістю, яка її підойняла у сузір’я найвидатніших голосів світу. В неї було безліч композиторів, диригентів шанувальників її таланту. Її ім’я золотими літерами вписалося в історію оперного мистевтва поряд з найвизначнішими співаками світу. С. Крушельницька створила понад 60 оперних партій, які мали великий вплив на розвиток світового вокакального мистецтва.
Ось як про Крушельницьку пусала Ірина Вільде:,,Є старість яка спотворює людину, і є така, що облагороднює. Старість Соломії належала до цієї останньої. В неї було щось маєстатичного у її постатті, обличчі, поведінці. Вона була прямо красивою, якою несла світло іпоказува, як треба цінуивати своє українство. І не тільки тому, що віно наше, а й тому, що там є те, що збагачує розум ідушу. Серед народнього мелосу Соломія часто на завершення співала улюблену пісню ,,Вівці мої вівці’’ це било щось задушевне. Або коли вона на завершення кнцерту співала народню українську пісню; ,,Село родиме, краю родимий, вас я вітаю, місце любимі!’’ Це зазвучало так сильно, зтакою великою любов’ю передано, так урочисто, що зал приголомшувало здавалося, що він завмер, раптом почулося схлинування. Люди плакали з такого сильного враження. Тільки такого формату співачка могла так глибоко зворушити людські почуття. Та навіть радянський режим зогнула співачка, який її в 1951 р. присвоїв звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Це була зірка, яка спаслахнула з своєї юності так в Україні, як і за її межами в її постаті не помітне напруження, бо вона піснею вміла спілкуватися, шанобливо її портрет з’являвся на обкладенках всесвітних журналів, нею захоплювалися і Соломію любили всі, від малого до великого! Її обожнювали і зворушливо з теплотою та щирістю, пронеї згадували. Дорослі милувалися її царственою, граціозною жіночою ніжною красою і захоплювалися її голосом та акторським талантом. А партнери і режисери любили її за невичерпну жіночу кокетливість і безмежну відданість професії. Так, як вміла з великим смаком одягатися, так вміла чарувати своє довкілля, як мало кому іншому вдавалося. Вона вміла імпонувати аристократам і з такою самою насолодої її любило простолюддя. До кінця життя Соломія Крушельницька викладала у консерваторії. Померла від раку горла 16 листопада 1952 року. Похована у Львові, на Личаківському кладовищі поле ч.4. ‘’С. Крушельницька увійшла в історію світового мистецтва, її заслуги ніколи не будуть забуті, – писав Максим Рильський. Її пам’яті присвятило свої вірші чимало українських поетів. У Львові на вул.С. Крушельницької, відкрито музично-меморіальний музей співачки, де можна побачити не лише особисті речі Крушельницької, але й почути її голос. Перші грамофонні записи здійснило товариство «Грамофон» у Варшаві у 1903 році під час гастрольних виступів співачки. Її ім’я присвоєно Львівській музичній школі і його Україна вимовляє із заслуженою гідністю.
Ярослав Стех
