100 років тому:
9.08.1925 – у м. Львів народився Любомир Полюга-«Богдан», особистий охоронець генерала УПА Романа Шухевича, політв’язень, лікар-педіатр. Батько Іван Полюга – вояк УГА, працівник «Просвіти», мати Іванна з дому Давидович – громадська діячка. Батько, матір та молодша сестра Ярослава (в шлюбі Мельничук) репресовані комуністичною владою.
Любомир закінчив українську академічну гімназію у Львові (1937-1943). Член Юнацтва ОУН (1942). У 1943 вступив до Львівського медичного інституту, закінчив три семестри навчання. У 1944 у Львові на помешканні батьків організував один із зв’язкових пунктів Головного командира УПА Романа Шухевича та Проводу ОУН. 21 грудня 1946 вдома затриманий працівниками НКВС, проте зумів утекти та перейшов у підпілля. Організатор конспіративної хати у с. Дашава Стрийського району (кінець 1946). На початку 1947 з документами переселенця на ім’я Богдан Томівчаків переведений у штабну конспіративну хату в с. Княгиничі. Особистий охоронець Романа Шухевича. Виконував відповідальні завдання, зокрема супроводжував Шухевича на обстеження в медінститут (весна 1946), їздив у Чорнобиль з метою викрадення інтернованих дітей Шухевича – Юрка та Марійку. 22 вересня 1947 супроводжував Шухевича в Рогатинський ліс, а наступного дня, повертаючись, біля залізничної станції в Рогатині потрапив у засідку, відстрілювався, проте отримав важке поранення непритомним потрапив у полон. 18 місяців перебував під слідством у тюрмах Рогатина, Станіслава (нині Івано-Франківськ), Києва та Львова, засуджений на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у таборі в Інті, Комі АРСР. У 1948 заарештовані та вивезені на Сибір 16 членів родини Любомира Полюги. Звільнений 19 грудня 1955. Одружився з Дарією Масюк, колишньою підпільницею та працівницею УЧХ, політрепресованою (1956). В шлюбі народилися сини Ростислав і Богдан. В Казахстані завершив медичну освіту в Семипалатинському медичному інституті (1957). Від 1961 з родиною жив у Цюрупинську (Олешках) на Херсонщині, працював лікарем. Після падіння комуністичного режиму активний громадський діяч, співорганізатор «Просвіти», «Народного Руху», депутат міської ради м. Олешки. Ініціатор повернення місту історичної назви Олешки (1997; Верховна Рада тоді не затвердила рішення міськради). У 2003 повернувся до Львова та продовжив громадську й просвітницьку діяльність. Автор декількох книжок. Помер у Львові 2016. Похований на Личаківському цвинтарі.
