Дмитро Овсянико-Куликовський – мовознавець, літературознавець, історик культури (170 років тому)

170 років тому:

4.02(23.01).1853 – у м. Каховка на Херсонщині в заможній шляхетській сім’ї народився Дмитро Овсянико-Куликовський, мовознавець, літературознавець, історик культури. Рід Куликовських походив із запорізьких козаків. Навчався в Рішельєвській гімназії в Одесі та Сімферопольській класичній гімназії, найбільших успіхів досягнув у вивченні мов, літератури та історії. 1871 вступив на історико-філологічний факультет Петербурзького університету, проте через 2 роки після перенесеного тифу за станом здоров’я перевівся до Новоросійського університету в Одесі, який закінчив 1876. Член одеської Громади, товаришував з Михайлом Драгомановим. 1876 повернувся вільним слухачем до Петербурзького університету. 1877-1882 власним коштом перебував за кордоном для підготовки наукової праці (Женева, Париж, Прага). Після захисту дисертації з індо-іранської філології в Московському університеті (1882) приват-доцент Новоросійського університету (1883-1887). В цей період в Харківському університеті на стику культурології та мовознавства захистив магістерську дисертацію (1885), а в Новоросійському з проблем лінгвістики, міфології та релігії – докторську дисертацію (1887). Професор Казанського (1887), Харківського (1888-1905) та Петербурзького (з 1905) університетів. У Харкові зблизився з відомим лінгвістом О. Потебнею. Почесний академік Санкт-Петербурзької АН (1907), співредактор престижного часопису «Вестник Европы» (від 1912). Наприкінці життя переїхав до Одеси, де редагував газету «Южное слово» (1919) та очолив університетську кафедру. Викладав порівняльну граматику індоєвропейських мов та психологію художньої творчости, санскрит, досліджував психологію мислення, мови, літературної творчости. Виступав в обороні української мови та обстоював навчання дітей у школах рідною мовою, на урочистому засіданні Імператорської АН (1911) вперше в імперії підкреслив геніальність Тараса Шевченка та поставив поета на один рівень з класиками світової літератури (Гейне, Гете, Шіллер), дотримувався переконання, що розвиток людства можливий лише на національній основі. Помер в Одесі 1920.