«Білосніжне Різдво» в Україні
Разом зі своєю дружиною та дітьми я відвідав Україну для другого святкування Різдва цього року. 25 грудня в Штатах святкували вже Різдво разом з рештою християнського світу. Українці, проте, відмінні від більшості інших людей. Вони повинні робити все по–своєму, навіть якщо це означає, що їх дотримання збігається з дотриманням росіян, які, звичайно, не є хорошими сусідами. Немає іншого приводу, щоб українці твердо трималися традиції застарілого Юліанського календаря, за винятком того, що християнське православ‘я Києва протистояло нав‘язуванню нового календаря іншим світом. Це трохи викривлення часу.
Ще Різдво 7 січня в Україні особливе.
Не зважаючи на викривлення історіі та ворожнечі з сусідами, в дусі християнської та національної вірності ми поїхали до України, щоб 6-7 січня вдруге святкувати Різдво. Ми відправилися до традиційного греко–католицького міста Львова на Західній Україні , але погляд наш був направлений спершу на християнське православне місто Стамбулу, Константинополь, колиску східного християнства. 5 січня Константинопольський патріарх Варфоломій видав указ (Томос) про визнання ним незалежності – автокефалії українського християнського православ‘я і воскресіння Православної Церкви України. Це, звичайно, сама по собі подія з дуже значними глобальними політичними наслідками але про це окремо писав і буду писати.
Більше про Різдво. Місто Львів було блискуче зі своїми різдвяними декораціями, низькою температурою та безперервним і завжди свіжим снігом,тим типом снігу, який поскрипує під ногами. Оскільки сніг був постійним, він завжди був білим і покривав землю як килим. Різдвяні прикраси та світла були на всіх вулицях і будівлях. Вікна магазинів були чудові за кольором і звуком. Різдвяні колядки наповнили повітря. Українці мають свою чудову частку колядок, можливо, найвідоміші на Заході «Щедрик» та іншими. Але колядки у Львові, які ми слухали, були сумішшю. Вони включали «Біле Різдво» Кросбі, написане Ірвіном Берліном, а також «Рудольф, червононосий олень», «Срібні дзвони», «Нехай сніг іде» та інші пізніші, такі як Мараї Кері ” Все, що я хочу на Різдво–це ти”. Львів був особливим, з Різдвяним музичним поєднанням “Щедрика” українською мовою та “Jingle Bells” англійською мовою.
Цей американський досвід в Україні повернув мене до особистої долі мого батька. У січні 1945 року мій батько, політичний в‘язень у сумнозвістному нацистському концтаборі в Освенцім, був насильно евакуйований німцями, оскільки він все ще був корисним рабом, і росіяни приїхали «звільняти» або точніше «повертати» ув‘язнених у новий лагер – СРСР. Мій батько був заарештований фашистами ще в 1941 році за політичну діяльність, за те, що проголосив українську незалежність. Спочатку він був кинутий до відомої в‘язниці на Лонського у Львові, а потім першим транспортом відправлений до Освенцима в 1942 році. В 1945 році при вазі 90 фунтів він був перевезений в інший табір в Маутхаузені. Ця евакуація, як не дивно це звучить, виявилася найбільш щасливою, оскільки в кінцевому підсумку він і його друзі були дійсно звільнені американцями 5 травня 1945 року. Згодом, разом з моєю матір‘ю і сестрою, він емігрував до Сполучених Штатів, став українським американцем, знайшов чорну роботу вантажника, хоча був адвокатом за освітою та навчанням, але не володів англійською мовою, зрештою набув натуралізованого американського громадянства і виховав двох україно– американських дітей. Помер він, але залишився жити через двох своїх дітей, п‘ять онуків і чотирьох правнуків на сьогоднішній день, всіх українських американців. Він ніколи не забував про звільнення «янків», які врятували його від німців і росіян. Переказуючи історію мого батька, багато можна зрозуміти про американський колорит Різдва в Україні сьогодні.
Ми зробили бронювання для традиційного українського Різдвяного свят вечора, яке має 12 пісних страв, в українському ресторані, який спеціалізується на нью–йоркській піці та на ню йоркському сирнику в інший час, окрім різдвяного вечора. Українські страви дійсно були справжніми– з борщем, грибами, варениками з картоплі та капусти, різними сортами риби та кутею (унікальною сумішшю вареної пшениці, меду, маку та волоських горіхів) , та узваром (нектаром з сухофруктів). Потім ми вийшли співати колядки – і українські, і американські.
Українці в Україні відчувають особливу прихильність до Америки та американців. Вони бачать «янків» як друзів, визволителів і люблять їх мову та культуру. Перебуваючи в Україні на Різдво в січні 2019 року вся моя українсько–американська сім‘я помимо морозу природи відчула людську теплоту.
8 січня 2019 року Аскольд С. Лозинський
