Бій УПА біля с. Новий Загорів (80 років тому)

80 років тому:

8-11.09.1943 (в літературі також подається 10-12.09.1943) – біля с. Новий Загорів на Волині відбувся великий бій чоти особливого призначення УПА під командуванням бунчужного Андрія Марценюка-«Берези» (загону ім. Івана Богуна Порфира Антонюка-«Сосенка») з німецькими окупантами. Проти 44 повстанців, озброєних стрілецькою зброєю, трьома ручними кулеметами, станковим кулеметом «Максим», легким мінометом та ручними гранатами виступили понад 1500 гітлерівців (в літературі також близько 1 тисячі) при допомозі 10 танкеток (легких танків) і 3 літаків. 8 вересня наприкінці дня відділ УПА увійшов до Нового Загорова та розташувався у дерев’яному приміщенні школи поблизу монастиря Різдва Пресвятої Богородиці. Окупанти невдовзі кинули проти повстанців роту німецької жандармерії, роту власівців (донських козаків) і роту поліції з фольксдойчів – всього близько 400 вояків. В першому наступі гітлерівці втратили близько 40 осіб. Перестрілка тривала цілу ніч. 9 вересня до німців прибула підмога на 40 автомашинах по 20 жандармів у кожній, зібраних з Локачинського, Володимир-Волинського, Горохівського та Луцького районів. Повстанці оборонялися з шанців перед монастирем, викопаних ще у травні під час вишколу сільської самооборони. В обороні також допомагав рельєф місцевости, що ускладнював наступ, проте коли надвечір обстріл розпочали танкетки, що підійшли зі Здолбунова та авіація повстанці змушені були перейти за мури монастиря. На 10 вересня, після безупинних обстрілів та боїв, живими залишалося ще 18 повстанців. Значною мірою стримував наступи гітлерівців кулеметних Коцюба, який розташувався на дзвіниці. 11 вересня від ранку німці обстрілювали монастир з артилерії, мінометів і танків, а надвечір пішли в атаку – загинуло ще 3 повстанці в тому числі бунчужний Марценюк-«Береза». 12 вересня о 5-й годині ранку, скориставшись густим туманом та попередньо сховавши у підвалах поранених побратимів, двома групами по 6 стрільців, закидавши ворога гранатами, з вигуками «Слава Україні!» упівці вирвалися з оточення. Зранку німці увійшли в монастирські мури, почувши стогін виявили одного пораненого та того ж дня повісили. Дивом врятувалися: на дзвіниці поранений кулеметник Коцюба та ще двоє поранених, що сховалися у підземеллях монастиря. Після відходу німців селяни поховали 29 загиблих героїв. Гітлерівців загинуло 90-100 та поранено 150-200 вояків, за іншими даними загиблих близько 540 та понад 700 поранених, в підпільному повстанському часописі за 1949 подається близько 400 загиблих окупантів.

1989 громада небайдужих мешканців Горохова, очолювана колишнім упівцем Мелетієм Семенюком, не зважаючи на заборону та погрози компартійної влади встановили на могилі героїв дерев’яний хрест. У 2010 гурт «Тартак» про бій у Новому Загорові на слова Сашка Положинського записав музичний кліп «Не кажучи нікому». В цьому творі пораненого повстанця зіграв фотокореспондент Віктор Гурняк, який у 2014 як стрілець «Айдару» загинув на Луганщині в боях з новітніми московськими окупантами.

https://www.youtube.com/watch?v=OYCtZXMUgHM

12 листопада 2012 в ефірі передачі «Велика політика» на горезвісному телеканалі «Інтер» одіозний псевдоміністр освіти і науки (2010-2014) та великий маніпулятор історії Дмітрій Табачнік заявив: «Немає жодного документа, який би свідчив про бойові дії УПА проти німців. І в 42-му, і в 43-му, і в 44-му роках німці поставляли зброю загонам УПА». На це та подібні заяви Табачника мабуть не варто опонувати, бо без змісту про щось говорити з андрофагом, якому на генетичному рівні незнані такі риси як чесність та особиста гідність.

А з тих часів походить народна пісня про бій у Загорові, а народ складає пісні лише про тих, хто гідний пам’яті у віках.

В Загорові на горі,

у старім монастирі,

у неділю, рано-вранці,

там молилися повстанці.

«Благослови, Божа Мати,

на ворогів міцно стати,

боронити Україну

по лицарськи — до загину.»

«Борітеся, мої діти,

бідну землю бороніте,

за прикладом мого Сина