Безглузде але не безпредметне
У розмові з “Українською Правдою” новий Перший заступник директора Держаного бюро розслідувань Олександр Бабіков дав своє пояснення на відносно риторичне питання, чи не перетворять “Революцію гідності” 2013-2014 років на “переворот”:
“..органи досудового розслідування мають з’ясувати і дослідити всі обставини, про які заявляє як одна сторона, так і інша. Саме у такий спосіб може бути забезпечено об’єктивне з’ясування і надання суспільству відповіді про те, що мало місце в ‘14-му році”.
Незрозуміло чому Бабіков подавав свою оцінку Майдану у першу чергу бо політичним процесам не дає з’ясовування ДБР, а історія і суспільство. До речі навіть злочинами під час цих подій за повідомленням директора ДБР, Бабіков не займатиметься. Самою відповіддю він перетягнув не тільки свої уповноваження але і завдання ДБР.
Що тут зухвалою відповіддю загублено є особа самого Бабікова, бо на вебсайт ДБР подано професійну діяльність Олександра Бабікова яку хіба читачі мали прийняти як вичерпну. Там подано так:
“06.06.2016 — 22.05.2017 — Генеральна прокуратура України
У 2019 році отримав ступінь кандидата юридичних наук за спеціальністю кримінальне право та кримінологія – кримінально виконавче право.”
А чим займався Бабіков від 23 травня 2017 року і на протязі 2018 і 2019 років не подано але хіба читач мав повірити, що займався наукою бо у 2019 отримав ступінь кандидата юридичних наук. Такі порожні місця завжди викликають зацікавлення, а то і підозрівання.
Один вектор суспільства який на протязі років незалежності України мабуть найкраще спрацював, це зокрема незалежні журналісти або ті котрі представляють Західні тобто не українські мережі, але також і залежні українські коли діло представника іншої сторони. І тут попав Бабіков на цих настирливих представників моніторингу правди.
28 січня 2020 року відбувся брифінг у ДБР з виступом того ж Олександра Бабікова. Журналісти до того часу вже закинули йому поважний конфлікт інтересів мовляв, Бабіков працював на Віктора Януковича. Бабіков спочатку зовсім заперечував, а опісля брехав далі але у напів оправданій формі, мовляв я “у жодному кримінальному провадженні не здійснював захист Януковича…жодних договірних відносин із ним не укладав” а лише підписав “технічний документ” поки колеги були зайняті.
На брифінгу з’явилась без журналістичного уповноваження відома колись, журналістка, активістка Майдану та пізніше народна депутатка Тетяна Чорновол. Кажуть що вона почала підходити до Бабікова і тоді її спіймала охорона. Одначе з плівки я цього не запримітив. Її силою вивели з брифінгу. На запитання як вона туди попала вона відповіла гумористично, а хтось може сказати зухвало, “вертольотом”. Виявилось з плівки, що Тетяна дуже спритно перескочила паркан. Мимо її спритності, без сумніву вона переступили правила. Питання тільки чому вона не подбала про відповідну акредитацію. Мабуть її відмовили. Адже це Тетяна Чорновол. Вона провокатор, казали.
10 квітня ДБР повідомило разом з обшуком, що Тетяна Чорновол є під обсліджуванням вбивства, що вона конспіративно влаштувала з другими колегами, коли 18 лютого 2014 року запалили приміщення Партії Регіонів у якому від диму загинув співробітник ПР. Це був час грубого звірства влади Януковича над май-данцями, що довело до загибелі героїв Майдану. Що обшук був схвалений судом не міняє безглузду характеристику цього повідомлення і обшуку. Події предмету повідомлення і обшуку відбулися шість років раніше. Мені здається, що обшук був влаштований для пані Чорновол за це, що вона є Тетяна Чорновол і за її поведінку 28 січня. В жодному випадку не для розслідування.
Не знаю, що думав Бабіков при своїх виступах. Ще 28 січня 2020 року Народна депутатка партії “Європейська солідарність” Вікторія Сюмар на своїй строрінці у “фейсбук опублікувала фота витягу з скарги, поданої Бабіковим за своїм ім’ям і прізвищем до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду. Точні слова з скарги:
“Адвоката АО ‘Авер Лекс‘ Бабікова Олександра Петровича, пров. Хрестовий, буд. 2, м. Київ 01010 в інтересах: Януковича Віктора Федоровича”.
Важко заперечити, що Бабіков заступав Януковича у кримінальній справі.
Журналіст Володимир Гурковенко на своїй сторінці у “фейсбук” виклав документ Печерського районного суду міста Києва з 2017 року де той же суд написав:
“В судовому засіданні адвокати АО ‘Авер Лекс‘ Біленко Б. В., Бабіков О.П.які діють в інтересах Януковича В. Ф. заяву про відвід підтримали з викладаних у ній підстав, просили задовольнити…Адвокат АО ‘Авер Лекс‘ Бабіков Олександер Петрович здійснює захист прав та законних інтересів Януковича Віктора Федоровича у вказаному кримінальному провадженні на підставі Договору та ордеру адвокатського об’єднання і з урахуванням положень п.3 ч. 1 ст. 425 КПК України і наділений правом на подачу касаційної скарги в його інтересах. ”
Це також важко заперечити хіба судові документи фальшиві.
Правда, тут хіба залишилося додати, що брехати журналістам чи суспільству не є злочином. Бабікова резиґнація або усунення з позиції, справа часу і то короткого. Натомість справа Тетяни Чорновол хіба здивувала цілу нормальну Україну. Мені видається, що це забава. Це не лукава і не однобічна забава бо сама пані Чорновол любить гратися у такі ігри. Я зовсім не затривожений її долею. Її нічого не буде.
Натомість затривожений я тим що тут мабуть Москва, так, Москва, намагається переписати історію, що дійсних і то великих злочинців не карають зовсім в Україні. І це не відноситься тільки до Майдану. Нічого в Україні не грозить ні таким як Коломойський чи Ахметов. Бабіков крім зухвалої брехні не зробив нічого злого на перший вигляд. Як юрист він міг захищати інтереси навіть найгіршого злочинця, що він і робив. Одначе не могли цього не знати ті котрі його призначували. Тут не обвинувачення Президента за призначення Бабікова, а радше за призначення Ірини Венедиктової в.о. Директором ДБР. Разом з Бабіковом вона повинна бути звільнена.
В майбутньому Президент Володимир Зеленський мусить краще робити призначення. В Україні проникла агентура. Ще немає року його президентства, а число його призначень і відходу зростає дуже швидким темпом. Я хіба не підозріваю Президента, але при його політичних слабостях дуже спритно працюють вороги, а суспільство починає застановлятись якому народу цей “Слуга народу” служить.
12 квітня 2020 року Аскольд С. Лозинський
