Бережім мовне багатство України! (3)
Святослав Караванський
(До уваги Інституту української мови НАНУ та міністерства
освіти й науки України)
«Український правопис» 1990 р. після косметичного запровадження лі-тери Ґ до нашої абетки, у розділі «Відмінювання прізвищ» стверджує, що українські прізвища із закінченням -ар відмінюються за зразками іме-нників із закінченням –ар. Тобто, мисливши логічно, ми б мали таку схему відмінювання:
Гончар – ГончарЯ, ГончарЮ (-ЕВІ), ГончарЯ і т. д. Схема У;
Але, незважаючи на це, прізвища Гончар, Кобзар, Крамар в усіх публі-каціях в УССР відмінювано за такою схемою:
Гончар – ГончарА, ГончарУ (-ЕВІ), ГончарА і т. д. Схема Р;
Жодного по яснення такого русифікаторського знущання з українських прізвищ «Український правопис» 1990 р. не наводить, якщо не вважати таку заувагу після переліку зразків відмінювання:
“Але: Швець – Швеця, Швецеві (Швецю) й т. д.”
У цій заувазі можна розуміти, що під “й т. д.” сховано ще якісь винят-ки, хоч це скорочення насправді стосується до схеми відмінювання Шевця.
Отже, соловецький «Український правопис», як і все в ССР, був пали-цею о двох кінцях: написано одне, а на ділі було зовсім інше. Очевидно, крім правопису, мовні редактори українських публікацій мали ще якусь вказівку щодо того, як відміняти прізвища із закінченням –ар, бо всі публікації в УССР користувалися схемою Р.
Після виходу «Українського правопису» 1990 р. минуло 25 років. ССР та УССР зникли з лиця землі, але не зникли шахрайські маніпуляції у самім
«Українськім правописі».
Але вся заковика не в цьому. Основна заковика в тому, що чинний «Український правопис» 2012 р. видання слово-у-слово повторює видання 1990 р., тобто є копією совєтського видання 1990 року.
Як ми бачили, в «Українськім правописі» 1990 р. не пояснено, на якій підставі прізвища Гончар, Кобзар, Крамар відмінюються за схемою Р:
Гончар – ГончарА, ГончарУ (-ЕВІ), ГончарА і т. д., Схема Р;
а не за схемою У:
Гончар – ГончарЯ, ГончарЮ (-ЕВІ), ГончарЯ і т. д. Схема У.
І всі публікації в незалежній Україні користуються схемою Р, яку на ділі не підтверджено правописом.
В ССР крім правопису були ще інші інституції, які наглядали за право-
писом українців, а саме КҐБ.
Виникає питання: хто коригує у незалежній Україні знущальницький -русифікаторський – правопис українських прізвищ, практикований сталінською політикою руйнування нашої мови?
Дивні діла діються в Україні: 25 років нема ССР, а заплановані в ССР дії з ліквідації української мови і далі дотримувано в незалежній Україні. І то не рік, чи там два, а чверть століття!
Скільки ще років треба існувати Незалежній Україні з Акадеією Наук та кількома інститутами мови, щоб академіки та лауреати різноманітних премій доглупалися до розв’язки секретів Сталінських планів нищення української мови?
