Анатолій Кос-Анатольський – піаніст, композитор, музикознавець, педагог (40 років тому)
40 років тому:
30.11.1983 – у м. Львів помер Анатолій Кос-Анатольський (справжнє Кос), піаніст, композитор, музикознавець, педагог, народний артист України (1969). Батько Йосиф був відомим лікарем. Музичну освіту почав здобувати вдома від батька та матері. Вже в часі навчання у Станіславській гімназії (1919-1927) створив хор та записував народні пісні. Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1931) та Львівську консерваторію (1934). У 1930-х разом з Леонідом Яблонським, Богданом Веселовським і Степаном Гумініловичем учасник «Джаз-капели Яблонського» («Ябко-джаз»). На прожиття заробляв адвокатською практикою, а попри те писав невеликі п’єси, пісеньки, інтермедії. Викладач Стрийської філії Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка (1934-1937). Адвокат у містечку Залізці (1938-1939). З утвердженням радянської влади його юридичний фах, здобутий в «буржуазних» навчальних закладах, став непотрібним, тож тепер повністю зосередився на музиці. Оскільки в русі українського опору не був задіяний, а більшовицька влада не могла всіх поголовно репресувати зміг уникнути арешту та заслання. Член та голова правління (з 1952-1983) Львівського обласного відділення Спілки радянських композиторів України, концертмейстер Львівського драматичного театру, викладач (з 1952) і професор (з 1973) Львівської консерваторії ім. М. Лисенка. Депутат Верховної Ради СРСР двох скликань (1970-1978), нагороджений радянськими орденами, Сталінською (1951) та Державною ім. Т. Шевченка (1980) преміями. Отримавши поважний статус в системі, зумів допомогти багатьом мистцям повернутися із заслання, клопотав про Соломію Крушельницьку, яку влада, не випустивши за кордон, прирекла на злидні в своїй країні. Попри вимушено кон’юнктурні твори зміг продовжити та розвивати національні музичні традиції передвоєнного періоду. Зокрема у своїй творчости значною мірою черпав з пісенних традицій лемків та мешканців Карпат. Автор опери, оперети, трьох балетів, симфонічних творів, концертів, хорів, романсів, сольних пісень, обробок народних пісень, популярних естрадних пісень («Коли заснули сині гори», «Білі троянди», «На трамвайній зупинці», «Зоряна ніч», «Карпатське танго», «Щастя наче зорі» та багато інших). Писав твори на Шевченківську тематику, пісні на слова І. Франка, Лесі Українки, українських письменників, а також на власну поезію. Зумів витворити власний самобутній композиторський стиль. Загалом написав близько 500 музичних творів та понад 100 критичних статей з питань музики та літератури. Чимало зусиль докладав до збору та упорядкування української музичної спадщини, створення музеїв та встановлення меморіальних таблиць видатним діячам культури. Зокрема у с. Карів на Сокальщині розшукав могилу та сприяв реставрації пам’ятника композитору о. Віктору Матюку, у Чернівцях домігся реставрації могильного пам’ятника композитору і письменнику о. Сидору Воробкевичу, розшукав унікальні артефакти для музею М. Лисенка. Чимало учнів маестро отримали визнання на світовому рівні. Народився у м. Коломия, нині Івано-Франківської области 1909.
https://www.youtube.com/watch?v=F4nF5orBENM
https://www.youtube.com/watch?v=U5s4-Kw7H4I
https://www.youtube.com/watch?v=hVkcRQgvoGY
https://www.youtube.com/watch?v=nt76tHWpbkI
https://www.youtube.com/watch?v=Hr2lAyIf25U
