Анастасія Волошин – українська стигматичка (30 років тому)
30 років тому:
9.01.1994 – у с. Шпильчина на Львівщині померла Анастасія Волошин (сестра Міріам), найвідоміша українська стигматичка. Стигми на її тілі з’явились у 1935. Оскільки біля дому, де мешкала, почав збиратися натовп влада помістила її в психіатричну лікарню. Цим випадком зацікавився відомий священник і богослов Гавриїл Костельник, який досліджував явище стигматизму і присвятив їй три книги та численні публікації. У травні 1936 вступила до монастиря сестер василіанок. У 1949-1956 вивезена на спецпоселення в Читинську область. Після повернення в Україну проживала як цивільна особа. Народилася у с. Красне (нині в Польщі) 1911.
Стигмати – рани (часто кровоточиві), що відкриваються на тілі окремих глибоко релігійних християн і відповідають ранам розп’ятого Христа. Цей феномен відомий переважно у Католицьких Церквах. Явище стигматизму надзвичайно рідкісне та не прогнозоване. В Західній Україні з незрозумілих мотивів воно у більшому числі випадків проявилось у міжвоєнний період. До нині немає одностайних та раціональних пояснень цього явища. Скептики пояснюють їх появу самонавіюванням чи стресом внаслідок яких може статись порушення роботи окремих органів людського організму, а виникнення шрамів на серцях деяких канонізованих святих тлумачать наслідком інфарктів; окремі невіруючі навіть фальсифікацією Православна Церква ставиться до них, як до хибних чудес, які є наслідком емоційного стану стигматика на фоні католицької ментальності. В Католицькій Церкві стигмати визнаються як правдиві прояви змін на (в) тілі людини, проте не є підставою для беатифікації чи канонізації. Сьогодні при появі стигм Церква, щоби виключити подвійні трактування чи звинувачення у фальсифікації запрошує для дослідження незалежних медиків. А на загал, навіть при нинішньому розвитку науки та технологій (зокрема медичних), людина все ж мала би погодитись з тезою, що не всі прояви фізичного та духовного життя людини можна витлумачити раціонально.
