Актуалізація гітлерівських гасел з імперською метою

Йосиф Сірка

Кремлівські вожді вже довший час використовують фашистські гасла, які б мали їм допомогти у поширенні кордонів одинокої імперії Европи. Дуже дивну логіку обрали у Кремлі. Все, що раз потрапило у їхні руки, то воно вже „споконвічно” російське. Як спакдоємці царьської імперії, а пізніше червоної імперії, вони досі не розуміють, що час імперій відійшов остаточно у минуле.
Східна Прусія, яка навіть територіяльно не поєднана з „матушкою” імперією, японські острови стали „споконвічними” російькими землями. Звичайно, ці території вже заселені не німцями і не японцями і вони ще будуть не раз об’єктами міжнародних сварок за справедливість. Але це справа імперського уряду, як він вирішуватиме це „собіраніє” не російських територій.
Якщо Гітлер використовував у своїй експансії тему „співвітчизників” щодо таки німців, то кремлівські послідовники Адольфа пішли значно далі. Для них не національна ознака (у фашистів німецька) є важливим арґументом у шовіністичній експансії, але мовна. Зараз ми вже знаємо, що мільйони людей різних національностей не мали навіть змоги вивчати рідну мову. За часів царату, наприклад, українська була заборонена навіть у письмовій формі, а за СССРу все робилося для того, щоб у червоній імперії панувала мова „вождя світового пролетаріяту”.
Отже, коли порівняти гітлерівський режим з режимом Путіна, то можна помітити, що російький шовініст вніс певні „доповнення” до нацистської ідеології. Але це також не єдиний вклад Путіна у фашистькі методи. Гітлер у своїй „теорії” керувався тзв. етнічними свіввітчизниками, а євреїв і циган винищув фізично.
Депортація кримських татар та інших національних меншин з їхньої споконвічної території була антилюдським злочином, бо людей нищили тільки зате, що вони належали до певного етносу. Завдяки незалежності України незначній частині кримських татар (в Туреччині їхня діаспора становить до 5 мільйонів) вдалось повернутися на свої землі, де вже в їхніх хатах сиділи представники колишньої червоної імперії. Звичайно, що грабувати, захоплювати чуже значно легше аніж віддавати людям те, що було їхнім, зокрема, коли ти роками цим користувався і вважав за своє.
Крим був, мовби, будинком відпочинку, старечим домом для військових, партійних і державних службовців колишньої імперії. Вони були звиклі до того, що їхні бажання виконувалися, а прості люди були для того, щоб їх годувати. Отак і заселяли цей край різними „службовцями” імперії, які користувалися тільки імперською мовою.
Під учасну пору, значна частина населення Криму, поєднана з півостровом лише завдяки військовим базам РФ, які не дотримуються міждержавної угоди. І саме тут зустрічаємось з другим пунктом „доповнення” політики Гітлера щодо „співвітчизників”. Для Кремля вже не важливо, чи ця територія заселена росіянами, їм вистачає, що тут значна частина вживає російську мову і це вже є причиною, щоб висадити свої десантні відділи й окупувати державні адміністрації, державне телебачення та змусити Парламент автономної республіки приймати неконституційні рішення. Безпрецедентне порушення усяких міжнародних та міждержавних угод, яке задокументував кремлівський „вождь” у Криму є перевершенням навіть Гітлера.
Тут бачимо спільні риси між колишнім президентом України В.Януковичем і російським президентом В.Путіним. У обох є жадоба до наживи, до збагачення, але, якщо Януковича можна було задовольнити Межигір’ям, мисливськими угіддями, чи кримськими об’єкрами, то Путіну того мало! Він хоче Україну – йому непотрібен Добкін без Харкова, йому Східну та Південну Україну, а коли вже їх не можна, то хоч Крим! Отож, хоч ростом Путін менший від Януковича, зате апертит у нього значно більший!
Прес-конференція В.Януковича у Ростові на Дону засвідчила, що Янукоч не зрозумів апетитів свого гостителя, бо хоч закинув Путінові „бездіяльність” щодо України, але застеріг усіх за посягання на цілість України. Таке враження, що екс-президент України „не виправдав довіри” гостителів. Вже під час прес-конференції Януковича російькі війська порушували кордони України з наміром змусити українців хоч один гелікоптер збити, або перестріляти російські спецпідрозділи в Криму, щоб мати причину на інвазію.
Незважаючи на „нові форми фашистської політики”, які вживають кремлівські шовіністи у своєму наступі на вільну Україну, Україна тримається і тому, що з нею Бог, то вона переживе і цей наступ сатани!

1.3.14.р.