Василь Дядинюк – художник, графік, іконописець, ілюстратор (80 років тому)
80 років тому:
21.01.1944 – у Відні помер Василь Дядинюк, художник, графік, іконописець, ілюстратор книжних видань, педагог, учитель Ю. Мокрицького.
Поручник Армії УНР, інтернований у Каліші (Польща), де потоваришував з Миколою Битинським і до кінця життя підтримував з ним творчу співпрацю. У 1925 у Львові вступив до мистецької школи О. Новаківського, в якій як вільний слухач вчився 2 роки. За дорученням Митрополита А. Шептицького у Вільно та на Волині виконав копії портретів українських церковних ієрархів ХVІІ-ХVІІІ століть. Після закінчення школи Новаківського (1927) на митрополичу стипендію виїхав до Західної Європи. Повернувшись до Львова (1928) допомагав Петру Холодному розписувати каплицю Львівської духовної семінарії, освоюючи стиль і техніку поліхромності та україно-візантійської іконографії, що згодом дало йому добре підґрунтя для створення власних монументальних розписів церков. Восени 1928 Митрополит Андрей вдруге власним коштом відрядив разом з М. Морозом та С. Гординським на стажування в Європу. У Парижі намагався освоїти тогочасні мистецькі стилі та течії, що знову згодом стало в пригоді у власній художній творчості, учасник паризьких виставок. Після повернення одружився з художницею Ольгою Козакевич і на пропозицію Митрополита Андрея створив Школу релігійного живопису при монастирі студитів у якій був директором (1930-1933). У кінці 1930-х значно погіршилось здоров’я, наприкінці 1943 виїхав до Відня. Велика частина його творів сьогодні зберігається в Чехії (Слов’янська бібліотека в Празі). У 1952 11 картин майстра із збірки Національного музею у Львові за наказом комуністичних цензорів були знищені як «ідеологічно ворожі». Народився у с. Лучинець на Вінниччині в родині будівельника та оздоблювача храмів 1900.
«Як митець маляр я стою на тому становищу, що в часи нашого державного відродження, яке гігантичноми кроками поступає в перед, всім українським мистцям зовсім не час розпорошувати свої сили на шляху космополітизму, шукати якогось «інтернаціонального абстрактного мистецтва для мистецтва», а навпаки, потрібно негайно ставати до своїх варстатів і відтворювати старі та творити нові культурні національні цінності…». В.Дядинюк, 1930-ті.
