Йосиф Сірка
А зміст тзв. Опоблоку залишився від Партії реґіонів. „Крутити, вертіти” можна на всі боки, але сутність залишається тою самою, яку реґіональні політики захищали за часів своєї влади. Одне слід визнати – регіонали поміняли тактику і стратегію, а з нею і цілу лексику. Задля справедливости, слід визнати, що п’ятою колоною і протягнутою рукою Кремля таки залишилися навіть під назвою «опозиція», яка, перш за все, залишається опозицією до українського та України.
Спочатку людям пропонували «рішення усіх проблем» від кума Путіна Медведчука. Мовляв, потрібно поставити на чолі Донбасу та Луганська Ахметова і Бойка і все буде під контролем! Проблема лише в тому, що і Медведчук і Опоблок не пояснюють, чиї інтереси у їхніх пропозиціях? А для простого люду все ясно, бо вони керуються народною мудрістю: Скажи мені хто твій приятель ( у випадку Медведчука – кум), а я скажу хто ти.
Опоблок пропонує Міжобласне територіяльне об’єднання (МТО), створення «загонів народної міліції». Тобто, терористів-«ополченців» «перекваліфікувати» – саме те, чого Кремль вимагає. Та Москва «подбала» і про «політичне рішення – призначення керівних органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури МТО Донбас. Ви помітили звідки вітер віє?!
Іншими словами – «Опоблок» хоче всіх пошити в дурні і здійснити московський план вигаданих «республік», які б керувались вказівками Кремля, а жили за рахунок українського бюджету. Тобто – ви нам дасте їсти, а «пережовувати» харч будемо вже самі. Тільки нахабний ворог може вимагати від України «особливий правовий статус» для окупованої території! І тоді вже українські оборонці суверенітету країни відверто й образно можуть сказати: За моє жито, мене й побито!
Українська влада та її очільники мають великі проблеми саме з беззаперечним визнанням себе як проукраїнська еліта. Навіть найновіший кандидат від БПП на голову уряду почав з того, що зразу повідомив не про програму реформ і методи боротьби з корупцією. Він поспішив повідомити, що візьме до уряду словацького «фахівця», мов би в Україні не було талановитих економів.
Дуже вже в «очі кидається» той факт, що прізвище пані Яресько, яка визнана фахівцем, швидко зникло зі списка кандидатів на посаду голови уряду. Вже через тиждень після «теоретичної» можливості обрати голову уряду, яка не пов’язана з корумпованими кланами та партіями, зголосилися представники президента зі своїм кандидатом, який далекий від партійної, чи оліґархічної незаанґажованості.
Не кращі методи помічаємо і при усунені Генерального прокурора та затримці з призначенням нового. Голова країни та голови політичних партій далі демонструють, що їм ідеться про розподіл «при кориті» місць, а не про обрання технічного уряду, який би запрограмував реформи, які б вивели не тільки економіку з кризи, але й сприяли зростові добробуту в Україні, бо народ цього вже давно заслужив.
На фоні боротьби за міністерські крісла, за посади в парламенті Опоблок пропонує кремлівське бачення вирішити проблему на сході України. Колишні реґіонали вже відверто пішли у наступ проти тих, хто найрішучіше взявся за переслідування корупції. Раптом Ківалов знов появляється на «висоті», він, який мав би відповідати не за одне порушення української законності, вимагає зняття заступника Генерального прокурора.
Така нахабність одного з представників колишньої корумпованої влади є свідченням того, що колишні реґіонали відчули безкарність і пішли у наступ. Ще бракує до повної картини колишнього борця проти квоти української музики, пісні на українському радіо та телебаченні О.Бондаренко. Тоді вже ніхто не здивується, що тзв. проєвропейські партії, які такж багато обіцяли виборцям після Революції Гідности, цілковито пішли шляхом партії Януковича.
Спроби залучувати чужинців до влади та навіть швидкі зміни до Конституції щоб надати громадянство чужинцям, є нічим іншим ніж окозамилюванням. Майже по цілому світі вимагають знання державної мови, щоб стати громадянином. Це цивілізаційний закон, який надає людям можливість вивчити мову, а потім прийняти громадянство, щоб бути не тільки рівноправним, але й «рівно-відповідальним». Майже всі президенти, та навіть монархи, мають радників, консультантів, які не обов’язково є громадянами і не змушені знати державної мови.
Для багатьох залишається загадкою, звідки така практика набирати «ґастарбайтерів» – чужинців, коли Україна вважається одною з країн, яка має найбільш освічене населення, з фаховими кадрами у всіх галузях високотехнічної індустрії (будівництво ракет, літаків, танків, високоточної зброї), наукових спеціалістів, які під сучасну пору працюють в різних дослідних інститутах світу.
Отже, не брак фахівців серед українців, а неохота скорумпованих партій дати можливість працювати для країни технічному урядові, який би працював для всіх, а не на окремих оліґархів.
Тзв. проєвропейські партії, які творили коаліцію після Революції повинні пригадати, на якій хвилі вони потрапили до ВРУ і що обіцяли. В противному разі слід буде звернутись за допомогою до Ізраїлю і «позичити» голову уряду Натанягу, який довів, що навіть в оточені ворога, у перманентних нападах на країну, можливо стабілізувати економіку, забезпечити ріст добробуту і бути постійно готовим відповісти нападникам.
На жаль, жертви кількох тисяч українських патріотів для тзв. «проєвропейців» відходять у забуття, бо посади у владі та можливість збагатіти не тільки сильніші від пам’яті про героїв, але й засліплюють і вводять навіть вчорашніх патріотів у забуття. Волонтери та добровольці залишаються одинокою силою, яка може пригадати усім депутатам, що обіцянки даються для того, щоб їх виконувати, а не для того, щоб стати «недоторканим».
Історія знає випадки, коли всесильні царі, диктатори, президенти ставали жертвами розстрілів, вбивств – цар Микола ІІ, Чаушеску, Ґадафі, Гусейн та десятки інших. Недоторканість також не вічна, бо її можна змінити, як і запровадити. А от відповідальність таки вічна – не сьогодні, то завтра, не ти, то твої нащадки, але прийдеться комусь таки відповідати. І саме про це повинні б знати «недоторкані» депутати ВР України, бо ж і вибори можна провести не тільки передчасно, але й під гаслом: Замість НЕДОТОРКАНОСТИ – ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ!
Проєвропейськість полягає не у декларуванні, а у способі брати на себе відповідальність і саме про це повинні думати ті, які проголошують одне, а роблять інше.
4.4.16 р.
