Svyatoslav Pavlyuk
(з життя)-із вчорашнього – роздаю мішок канапок і тістечок, назустріч суне дід – сумний -сумний, ледво ноги волочить
– батьку – канапку або тістечко хочете?
– та нє
– та не журіться, відпочиньте трохи..
– та як не перейматися, як мене онто вигнали (головою в сторону барикади)
– так а чо вигнали?
– та я кинув камні три рази, не добросив, так вигнали казали не переводь дід патрони…
( у мене була істерика, діду було під 80)
Serge Danylov
сюр-3. це коли цілком конкретний хулз ФК Динамо, у відповідному вбранні, з фірмовим шаликом і збитими кулаками повертаючись з Майдану читає в метро Макса Вебера, і коли типовий хіпстер сьогодні розливає у склотару коктейлі на Грушевського, а типовий гоп пригощається від типової вчительки бутербродами біля барикади на тій таки вулиці Грушевського. Вчителька майже примушує їсти. Вам треба!
я вже не кажу про баришень які метуть і прибирають Грушевського в дорогих шубах, бо то вже не сюр, то вже ми бачили.
і все це просто Київ і просто націоналізм.
Tetiana Severyn at Київ, Вулиця Грушевського
· Kyiv
Грушевського зараз – це страшно, велично і прекрасно. До сліз. Людський мурашник, кожному є робота. Колона людей з мішками снігу для барикад іде весь час. Тендітні дівчата на підборах, що нагрібають сніг в мішки, і скоро докопаються до Поштової. Професорські внучки, які привозять власним авто порожні пляшки. Машини по 40k$, які везуть шини. Фейсконтроль, який не пропускає далі перших двох (з 4) ліній барикад жінок і чоловіків без касок. Мільйонери в касках і броніках, з битами. Доктора наук. Професори. Студенти. Хлопці в середньовічних кольчугах. Бабусі в беретах з віниками метуть вулицю. Ботани в будівельних окулярах поверх діоптрій. Хіпстери, що діловито розливають вогонь по пляшкам. Пакети для сміття на кожному кроці. Місточок через струмок води, який давно оформили каналом. Жвавий жах (© Serge Danylov). Мені хочеться ридати, тут найкращі люди країни.
Андрій Парубій
9:00. Майдан.
Ніч пройшла відносно спокійно. Ми збудували нову барикаду на Інституцькій, щоб захистити Жовтневий Палац.
На Грушевського – сьома барикада, на Інституцькій – восьма. Самооборона Майдану взяла під контроль восьму барикаду.
До речі, в Самообороні Майдану вже майже 5 тисяч добровольців.
Приєднуйтесь.
Svyatoslav Xomenko
Підсумки сьогоднішньої ночі для мене такі.
Попри всі заголовки, переговори завтра продовжаться. Я особисто почув це від усіх трьох лідерів опозиції особисто.
Ще одне: такої агресії протестувальників щодо цієї трійки я не бачив ще ніколи.
Це треба мати на увазі всім.
Мене трохи непокоїть захоплення Данилюком будівлі МінАПК (ди-сци-плі-на).
Якщо я правильно розумію ситуацію, нагальної потреби у нових приміщеннях у мітингувальників наразі нема.
У такому разі навіщо це робити? Допишу цей пост – і піду спробую з”ясувати, бо півтори години тому мене туди не пустили двоє молодих людей з бітами: “Поприбираємо – тоді пустимо пресу”. Ок, не заважаю.
Мене просто непокоїть скликання позачергової сесії на вівторок. Особливо – відсутність її порядку денного. І прогнози, що там можуть легалізувати надзвичайний стан і зняти недоторканність з низки опозиціонерів.
Дуже напрягає, що сесія скликається за ініціативою депутатів, а хто саме ці 150 сміливців, ніхто не говоре. Стрьомно.
Ващєто за процедурою (стаття 11 Регламенту) не пізніше ніж за три дні до самої цеї сесії “Голос України” має надрукувати перелік питань, які там мають розглядатись, а самі депутати – отримати відповідні документи на руки.
Ну, тіпа п”ятниця, получається, останній день. Якраз по дорозі додому почитаю свіжу пресу, єслічьо.
Ще одне. На барикадах різне говорять. Втч, що більше таких наступів Беркуту, як було раніше, не буде. “Матеріали підвезли”, – кажуть, і загадково посміхаються.
І останнє (ну, станом на 6:34 ранку). Жодного пострілу і жодного вибуху за всю мою зміну (ну, хотя мені ше півтори години кнешно ше відстріляться, вибачте за каламбурь).
Слава Україні, таксказать.
Україна / Ukraine
Сьогодні повертався з Майдану і в метро одна жінка почала кричати на двох хлопців, які пропахлися паленою гумою: “Задалбалі уже сваімі мітінгамі, дишать нєчєм”.
На що хлопець їй відповів: “Так пахне свобода. Та Ви, певно, не знаєте, що це таке”.
Люди почали аплодувати…
