-
Світ і зовнішні загрози
Більшість українців егоцентричні. Нам здається, що світ крутиться навкруги нас. Мабуть що і усі нації такі самі. Он, здавалося б, острів Пасхи. Край Землі. Якби капітан Кук їх випадково не відкрив – хто б про них знав.
А виявляється острів на мові аборигенів називався щось на кшталт «Пуп землі».
І ми егоцентричні, як нація. Нам здається, що усі головні події світу – десь поблизу нас.
І зараз ми маємо рацію. Бо поруч з нами Мордор. І він дихає пеклом – поруч з нами. Проте, не Росія єдина є загрозою світу.
Афганістан, Тайвань і Україна – три місця небезпеки у сучасному світі.
Афганістан теж є загрозою для нас. Поки-що опосередкованою. Але що ми бачимо у сусідній Білорусі? Міграційний скандал – влаштований Кремлем. І основна маса мігрантів – це обдурені люди з Іраку. Яким (за їхні ж гроші) обіцяли доставку до Євросоюзу.
От їх і довезли до кордону. І сказали: йдіть, ось ваша Європа. А люди вже заплатили за переліт.
Отак і не потратившись, лише на одній брехні, Москва створила величезну проблему на кордонах Польщі, Литви, а в перспективі і України.
Мало хто помітив схожість: Росія шантажувала Європу спочатку газом. А потім – живими, обманутими людьми. Просто Росії що газ, що люди – це біомаса. Інструмент політики.
Так ось, поки-що більшість мігрантів – іракці. А якщо Путін вирішить витратитись і почне перевозити в Білорусь і звідти штовхати до нас нужденних афганців? Де ціна життя – копійка? Де люди звикли жити у постійній війні? І таким чином створити полюс небезпеки для України вже не на Сході, а на Півночі України.
Загрозою є і Китай.
Як цікаво слідкувати за авторитарними країнами.
Китай. Сучасність. Криза. Продажі нерухомості різко впали (тільки за вересень на 20%).
Віялові відключення світла (як у нас у кінці 90-х). Коротше, все «Йой!!!». Але доблесним західним журналістам у Китаї розказують таке:
«Я вірю, що наш уряд знайде рішення і зовсім не переживаю – зізнається Соу Чен Гуан, 30-річний підприємець із Хух –Хото».
І там ще багато чого і багато такого і таких.
Як кажуть у водевілі: «Все добре, прекрасна маркізо».
Воно лише неясно, це Соу Чен Гуан заявляє себе підприємцем? Чи є ним насправді? Бо може він якраз капітан місцевої сигуранци?
І от побачиш їхнє телебачення – і все добре. Почитаєш державні газети – скоро комунізм.
Підеш по вулицях – побачиш, що ще минулого місяця у них весь рис по магазинах розмели.
Воно то так: «Все добре»… Але рису і лапші треба прикупити. Бо там ще живі свідки Великого голоду 1959-1961 років.
І в магазинах усі, хто вірить, що все буде «Ок», скуповують продукти. Паніка. Порожні полиці.
От правда ж, нагадує пізній СССР? З брехнею і подвійними стандартами.
Так ось, якщо щось посиплеться в Китаї – за ефектом доміно добіжить і сюди.
Але це саме те, що подобається Арахамії в ім’я Найвеличнішого.
Бо у нас є ще люди, які звинувачують владу. А в Китаї все простіше.
Відключення? Слава партії!
В магазинах порожньо? Слава партії!!!
Ось ідеал. І до речі: там теж керівники партії – слуги нації. Популізм кругом однаковий. Наші Слуги хочуть переймати китайський досвід.
До речі, страх ще й у тому, що диктатор Сі Цзіньпін, щоб відволікти увагу китайців – може почати маленьку побідоносну війну проти Тайваню.
І тоді туди відволікатимуться Сполучені Штати. А у нас тут поруч хижак, який спить і бачить Україну у вогні і попелі.
-
Внутрішні загрози
Головною внутрішньою загрозою для України є нинішній режим Зеленського.
Сам Володимир Олександрович і більшість його команди далекі від ідеальних управлінців – проте вони являються сильними фахівцями з навіювання виборцям та створенні піар-ефектів.
Зеленського зараз найбільше цікавить власний рейтинг і шанс перемоги на наступних виборах. Усі стратегії, тактики, методи і заходи Зе!командою бачаться тільки через цю призму.
Тому Зеленського, навіть після солідного падіння рейтингів – рано списувати.
Тим більше, що рейтинг Зеленського минулого року вже обвалювався.
Але його команда змінила риторику. Перестала «домовлятися посерединці» з Путіним, «поправішала». Почала «боротьбу з олігархатом». І у дійсності звалила три проросійських телеканали Медведчука. І таким чином повернула базовий рейтинг Зеленського з 24% до 32%.
Зауважимо, що рейтинг будь-якої влади падає на початку опалювального сезону. Бо у споживача страх і паніка: «переживемо/не переживемо зиму».
Тому ще на початку цієї осені рейтинги Зеленського були на рівні першого туру 2019 року. Тобто базовий електорат не збив навіть «вагнергейт». Люди пробачили своєму герою, простому хлопцю. Ну проговорився Лукашенкові, з ким не буває? Він же «не нарошно».
І зараз, після провального падіння за два місяці рейтингів на 8-10%, усі чомусь думають, що падіння неминуче продовжиться. Не факт. Адже після Нового року усе заспокоїться. Люди зрозуміють, що зиму пережити вдасться.
Рейтинги Зеленського доживуть до весни.
В команді президента є професійні стратеги, які правильно будують кампанію.
Фактично ми бачимо закамуфльовану мобілізацію і мотивацію команди Зеленського.
Йдуть кадрові ротації. Команда балансується. В армії це називається сколочуванням військ. Де усі до всіх притираються. Де налагоджується взаємодія різних родів. У нашому випадку: Офісу президента, силовиків, Кабміну та фракції Слуг народу і їх попутників у Верховній раді.
Тільки свої. Тільки ненависть до чужих. Команда.
І усе, починаючи від з’їзду Слуг у Трускавці, свідчить про те, що війська сколочуються.
Знятий Дмитро Разумков і поставлений вірнопідданий Стефанчук. Міністри, які не беруть під козирок, виконуючи команди з Офісу президента – замінені на лояльних.
Знову ж, нікому не цікаві професійні якості міністрів. Головне, вміння виконувати накази. Ну, прямо, як сталінські генерали та маршали.
Тож що ми бачимо? Всі відмобілізовані. З ресурсами проблем немає. Противників багато, але вони не зможуть об’єднатися.
Будь яка фронда у фракції чи кабміні після перетасовок неможлива. Арсена Авакова немає, а Денис Монастирський (голова МВС) підконтрольний. Венедіктова (генпрокурор) і Баканов (СБУ) – в строю. Державне бюро розсідувань – готове підносити патрони.
Офіс президента планує і нарізає задачі.
І стратегічна ініціатива в руках Зе!команди. А на війні (а виборча кампанія схожа на військову) – це великий козир. Саме зелені зараз знають і планують: куди і кого вдарити. Противники – сподіваються захищатися.
Хоча у цієї команди є і проблема. Яка автоматично перетворюється і у проблему України. Це сам Зеленський. Його емоційна вразливість.
Так, з огляду на мобілізацію – команда Зеленського готується до чогось надзвичайно серйозного.
Але валити Разумкова восени – помилка. Це треба було б робити навесні. Напередодні змін, які готує Зеленський.
Це не просто демаскування позицій. Це передача цінного ресурсу ворогам. Тепер Разумков сам буде проблемою. Тепер Разумков об’єднує проти себе усіх невдоволених із Зе!табору
Зеленський погарячкував. І забув, що помста – це страва, яку подають холодною.
Навіщо мобілізувати і мотивувати своїх? Щоб потім воювати проти колишнього попутника? Чи проти середнього пальця Гео Лероса?
Але крім Зеленського є ще одна, фундаментальна проблема. Це ставлення союзників. Цивілізовані країни лояльні до України як держави та її інституцій. Але особистої компліментарності між європейськими лідерами та Зеленським немає.
А війна близько.
Рейтинг Зеленського перезимує. І навряд чи скотиться нижче 20%. Але, я думаю, що в команді президента вже зрозуміли: рейтинги можна втримувати на хайпі і на відосиках. Клуб фанатів налаштований до Зеленського не як до політика, а як до свого хлопця.
Але електорат не пробачає подорожчання цін. І подорожчання тарифів.
І якщо цю зиму можна буде пережити з ціною 7-96 за куб, чи 12,42 (для бюджетних установ), то наступну – точно ні. На газ менше за 450-500 доларів/тисячу кубів годі й сподіватися. А це – збільшення платіжок осені наступного року на 30-40%. Те саме – на тепло і світло.
Та прогнозована інфляція у 7-8% наступного року. А на продукти харчування – на усі 15%. Тут навіть ще вчора закохані в президента плюватимуться. Наступної осені антирейтинг Зеленського точно може бути найбільшим серед українських політиків.
А просто взяти і заткнути таку діру бюджетними грошима – це плюнути проти західного вітру, начхати на здоровий економічний глузд. І на Велике будівництво. Ну і привіт МВФ.
І ми розуміємо, що чарівна паличка РНБО вже не виручатиме. Такі сильні козирі як розмови про боротьбу з олігархами чи повернення територій, чи покращення життя – вже у відбої.
Треба або насправді саджати, або втрачати рейтинги. А у Ігоря Коломойського – усе дуже добре.
Хоча все одно – немає нічого безжальнішого для рейтингів, ніж грудневі платіжки.
Тому, розуміючи безперспективність для обрання у 2024 році Зе!команда мобілізується для бліцкригу.
Основною альтернативою у проекті «Зеленський 2.0» є проведення дострокових виборів уже у 2022 році. Наприклад, президентських на травень-червень, а парламентських на кінець серпня чи вересень.
Весною вже можна буде показати розпочате велике будівництво і потім крутити цю пісню все літо.
Всього лише що потрібно: змінити «по бєспрєдєлу» Виборчий кодекс. Простою більшістю. А якщо ще й внести зміни в перехідні положення і залишити на позачергові вибори ще й мажоритарку, то Офіс Єрмака назбирає і конституційну більшість.
А далі все складається. Велике будівництво йде. З місцевими владами заключено своєрідний договір про ненапад. Конгрес місцевих і регіональних влад може навіть підігрувати на виборах. Вибори мера Харкова показали, що вже створено своєрідний баланс: кожен розпоряджається своїм бюджетом і за це нікому нічого не буде.
А відповідати перед законом будуть лише бунтівні голови громад, які посміють грати в свою гру.
Знову ж, з наступного року ми побачимо в дії ноу-хау Офісу у комунікаціях з громадами. Особливо добре це гратиме у середніх громадах від 20 до 100 тисяч жителів.
Місцева рада має зібратися, вибрати місцевий об’єкт (на який вже складена проектно-кошторисна документація) і проголосувати за звернення до президента. Що ось, ми, ваші вірні посполиті, б’ємо чолом і просимо грошей на наш об’єкт.
І з милостивих государевих рук отримують гроші з державного бюджету. Хоча підрядну організацію місцева влада має разом із субвенцією. За принципом: вам об’єкт – в ОП – відкат.
Ну і усі облдержадміністрації за можливості будуть робити м’який адмінресурс. Ну і контролювати ЦВК.
Буде проведено роботу з електоральними групами. Вже зараз очевидно, що найменше падіння Зе!рейтингів відбулося у цільовій групі 18-28 років.
А значить буде мобілізована молодіжна політика від міністерства і до маленьких громад. І не тільки у форматі концертів. А і молодіжних центрів та інших «двіжів». Знову ж, Слуги достатньо сильні в мережах.
Напередодні виборів можна підвищити пенсії на кількасот гривень. Що бюджет пенсійного фонду це не вивозить – нікого не хвилює. Мета – вибори виграти, а там видно буде.
Так само заграватимуть з іншими професійними групами. І етнічними. І субетнічними.
Важливий момент – не втратити медійні ресурси. А тут якраз найшла коса на камінь. Непорозуміння між Ахметовим і Зеленським.
А, як вірно підмітив у своєму блозі Зеленський – ЗМІ – це артилерія. Тому вони примиряться. В обмін на те, що Зе!команда не чіпатиме Разумкова. Який і поведе у своєму списку лобістів Ріната Леонідовича.
Стратегія бачиться такою: з Ахметовим помиритися, з Порoшенком і Медведчуком воювати до останнього патрона. І намагатися об’єднати Порошенка і Медведчука. І медійно показати: патріот Зе! – проти ворогів народу.
Вже зараз рупор влади Олексій Арестович прямо заявляє: «Хто зараз б’є по Зеленському – б’є по Україні».
Ну і головне: це не дати іншим ворогам об’єднатися. Але тут Зе!команді нізащо й переживати. Як влучно зазначив Віталій Портников, ніщо не змусить виступати на мітингу у Харкові Олега Ляшка з Дмитром Разумковим.
У них різні електоральні ніші. І вони самі різні, щоб бути разом. Усі, хто бачить себе в наступному парламенті, навіть не думатимуть про об’єднання. Лише про ненапад та погодження регіональних кандидатів чи списків.
Об’єднуватися можуть лише ті, у кого поки-що по 2-3 відсотки. Але не факт, що об’єднання даватиме синергію.
Це найперспективніший сценарій для Зеленського.
Бо інакше, у 2023 році, неминучий провал на парламентських виборах. А потім і президентських. А далі – безкінечні судові позови проти самого Зеленського і його найближчого оточення.
Альтернатива із електронним голосуванням і підтасовкою у 2024 році – це безперечний Майдан. І далі по колу: слідство, суд, тюрма. Або втеча.
Тож я певен, що над таким сценарієм в Офісі президента думають. Бояться, але думають.
І це реальна загроза. Тому що сама ідея дочасних виборів викличе спротив. Намагання Зеленського зачепитися за другий строк – теж.
А поруч – Мордор. І якщо Зеленський спровокує протистояння Кремль цим безумовно скористається.
Тож ми маємо бути напоготові. Україна у небезпеці.
Треба тримати стрій.
Віктор Бобиренко
