Тарас Колісник, журналіст
Черговий драматичний провал «нафтових» переговорів у столиці Катару Досі, що трапився у неділю 17 квітня, змушений був «проковтнути» міністр енергетики РФ Олександр Новак. Цього разу «гарбуза» йому піднесла Саудівська Аравія.
Відмови від підписання угод у світі трапляються. Але на певному рівні вони або передбачувані, або не такі нецивілізовано примхливі. Тут же все відбулося, як за невдалим весільним обрядом: в суботу дівку сватали і дійшли згоди, а на ранок вередлива раптом сказала: ні!
Тож, 16 квітня розпочалася зустріч представників 17 країн – виробників нафти з числа ОПЕК (крім Ірану та Лівії), а також Росії, Казахстану, Азербайджану, Мексики, Оману і Бахрейну. Основна формальна мета її – укласти спільну угоду про замороження видобутку нафти на рівні січня на півроку – до жовтня 2016 р. – без участі Ірану. Передбачалося, що зустріч в Досі займе всього дві години, і сторони лише уточнять деталі угоди. В суботу ввечері проект документа був повністю узгоджений, в тому числі і з Саудівською Аравією. Справжня ж мета – розрахунок на стабілізацію ціни на нафту, яка хоча б відносно влаштовувала б усіх.
У неділю переговори продовжилися і тривали до пізнього вечора. Однак підписати цю угоду сторонам не вдалося!
Представники Саудівської Аравії зажадали, щоб документ підписали всі країни ОПЕК, в тому числі Іран і Лівія. Такі умови були завідомо неможливими. Іран з самого початку заявив, що готовий зафіксувати видобуток нафти тільки після того, як вийде на досанкційний рівень виробництва – 4 млн. барелів на добу (зараз він виробляє 3,2 млн. барелів), а іранський міністр нафти Біжан Намжар Зангане зі свого боку офіційно відмовився їхати в Доху.
Парадоксально, але та ж Саудівська Аравія сама наполягала на тому, щоб Тегеран на зустрічі не був присутній. А коли дійшло до підписання, вона захотіла і підписів Ірану та Лівії. Тому-то її вимоги стали повною несподіванкою. Близький Схід –загадковий світ …
Міністру енергетики РФ Олександру Новаку нічого не залишалося, як робити милу міну при ганебній ситуації. Після зустрічі він заявив, що Росія виступала за заморозку видобутку і відкрита для подальших обговорень цього питання, хоча для неї самої відсутність угоди «проблем не створює».
Насправді ж це зовсім не так. З кінця лютого на одних тільки чутках про заморожування видобутку вартість «чорного золота» додала $15 за барель. Це зростання цін принесло бюджету РФ приблизно 350 млрд. рублів додаткових надходжень від нафтових податків. Зараз, після Дохи, ринок нафти почав обвалюватися. У понеділок, в перші хвилини торгів на Лондонській біржі, ціна на Brent знизилася майже на 7% – до $ 40,16 за барель. Багато аналітиків впевнені, що це тільки початок, і чекають падіння до $ 30 за барель – рівня лютого, коли чотири країни (РФ, Катар, Венесуела, Саудівська Аравія) виступили з ініціативою заморозки. Не важко підрахувати, якими втратами для Росії обернеться цей обвал.
У ці дні російські експерти навипередки прагнуть пояснити причини події. Одні кивають на війну саудитів в Ємені, яка вже захопила південні провінції самої Саудівської Аравії.
За даними доповіді Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем світу (SIPRI), Саудівська Аравія за підсумками 2015 року посіла третє місце в світі за витратами на військову сферу, після США і Китаю. Ер-Ріяд витратив на оборону $87,2 млрд., обігнавши навіть Росію, яка традиційно замикала трійку світових лідерів у цій галузі. При цьому у Саудівській Аравії найскромніше населення в «трійці» – 31 млн. чоловік. Це означає, що нести великі військові витрати Ер-Ріяду вкрай важко.
В Ємені саудівці опосередковано воюють з Іраном. Ер-Ріяд в такій ситуації дуже хотів би, щоб нафта була дорожчою. Це дозволило б саудитам отримувати більше грошей, тоді як зараз вони змушені покривати дефіцит бюджету коштами з суверенного фонду (в ньому близько $ 700 млрд.) і йти на продаж частини акцій Saudi Aramco (зараз у держави 100% акцій). Щодо Saudi Aramco, то вона видобуває нафти майже більше всіх у світі – 10,3 млн. барелів на добу (за даними на грудень 2015 року). Дещо тут вона поступається лише Росії, чий показник у 2015 році склав 10,7 млн. барелів.
З іншого боку, Саудівська Аравія прекрасно розуміє: якщо нафта буде дорожче, але Іран не приєднається до угоди про заморожування, продовжуватиме і збільшить видобуток, то Тегеран дуже добре заробить на «чорному золоті». Той самий ворог, з яким саудівці воюють. Таким чином Ер-Ріяд, по суті, знаходиться між двох вогнів. Тож, мовляв, у цьому причина непослідовної поведінки саудитів на переговорах в Досі.
До цієї зустрічі головне питання звучало так: хто з країн-експортерів буде заморожувати видобуток? Тепер же головне питання – хто з них буде найбільше її нарощувати? На сьогодні дві країни претендують на таке лідерство: Ірак та Іран. Ірак став лідером за приростом видобутку в 2015 році, Іран в поточному році вийшов з-під санкцій, і теж обіцяє видобуток інтенсивно нарощувати. Але ніхто не знає, наскільки ці дві країни можуть реально наростити видобуток, і цей фактор штовхає нафтові ціни вниз.
Що ж стосується Росії, то вона лише на самих чутках про те що разом з Саудівською Аравією створює «ОПЕК-2», отримала ціну на нафту з ростом від $30 до $ 45 за барель. Тепер, коли ця ідея несподівано провалилася, логічно припустити, що ціна може знову скотитися до $30 за барель.
Інші аналітики припускають конспірологічну версію провалу переговорів. Мовляв, Саудівська Аравія і США вирішили в черговий раз «підкласти свиню» Росії. Наскільки вона є реальною, сказати важко.
Ще іншим російським експертам реалістичною видається «психологічна» версія про те, що саудівці не змогли впоратися з власними амбіціями, і не захотіли ділитися з Росією статусом головного представника експортерів нафти в світі.
Марсель Саліхов, керівник економічного департаменту російського інститут енергетики та фінансів все ж схиляється до думки, що важливішою причиною провалу переговорів, «як не дивно, є різке зростання нафтових цін останнім часом». «У міру того як на чутках про замороження видобутку зростали ціни, стимули домовлятися пропорційно знижувалися, – каже експерт у статті видання «Forbes» http://www.forbes.ru/mneniya-column/konkurentsiya/318055-dokha-i-vydokh-pochemu-provalilis-peregovory-po-nefti.- Якщо та ж Саудівська Аравія була готова піти на певні політичні компроміси заради економічної стабільності при ціні на нафту $ 28 за барель, то при $ 40 – це вже інша розмова. З усього очевидно, що потрібний буде наступний раунд різкого обвалу цін для того, щоб сторони переглянули свої уявлення про можливості скоординованих дій». На його ж думку, навіть якщо б угоду про замороження видобутку було підписано, то реалізувати її в Росії було б складно. Заважало б безліч гравців на ринку, руйнація інвестиційних планів компаній, наявність довгострокових контрактів на поставку нафти та інші аспекти. Цілком можливо, що Росія тут зіткнулася б з багатьма організаційними і технічними труднощами.
