Загальні висновки:
Після остаточного підписання вистражданої Асоціації з ЄС Україна продемонструвала Європі і свою відкритість до переговорів й бажання миру (10-денне перемир’я), і готовність захищати свої життєві інтереси збройним шляхом (відновлення АТО). Суспільство продовжує мобілізувати політичну еліту, яка не має жодних інших варіантів крім скасування літніх канікул і прискореної роботи над основним пакетом політичних реформ. На цьому тлі Україна продовжує процес повного газового «розлучення» з Росією.
Україна обирає АТО:
Після тижневого перемир’я, прийнятого в односторонньому порядку, і триденного його продовження на прохання ЄС Україна заплатила занадто високу ціну (27 загиблих, понад 60 поранених) за подальшу демонстрацію своїх добрих намірів. Відтак, відновлення АТО стало оптимальним рішенням президента Петра Порошенка з огляду на жорстку позицію громадськості і силовиків щодо неприйнятності подальшого одностороннього припинення вогню. Втім, відновлення АТО не означає неможливість його повторного призупинення для відновлення миру в Донбасі, але для цього обов’язковим є встановлення повного контролю за державним кордоном України і блокування усіх можливих каналів постачань російських терористів як зброєю і амуніцією, так і живою силою. Після локалізації і остаточного оточення груп сепаратистів і російських терористів можливим є переговорний процес для уникнення загибелі мирного населення і масштабних руйнувань в містах. В будь-якому разі, президент Порошенко буде змушений зважати як на позицію громадськості щодо продовження АТО, так і на думку силовиків, які починають застосовувати політичні важелі для впливу на президента і його команду.
Вистраждана Асоціація:
Остаточне підписання Україною 27 червня Угоди про асоціацію з ЄС поставило крапку в геополітичному виборі нашої держави. Це змусило навіть виразників російського неоєвразійства у виконанні С.Глазьєва констатувати про втрату України для Євразійського союзу. Втім, для України шлях реформ лише починається, оскільки Угода про асоціацію – це лише інструмент для внутрішньої трансформації економіки, енергетики, політичного життя. Асоціація – це готова бюрократична матриця, яку лише треба оперативно імплементувати для руйнування елементів радянської і пострадянської систем в Україні та заміни їх на конкурентну модель для 21 століття. Водночас, відверто проросійська позиція Угорщини, Чехії, Франції і Німеччини із заявами про вкрай низьку вірогідність інтеграції України до ЄС і НАТО повинна позбавити українське суспільство ілюзій щодо Євросоюзу загалом. Треба бути прагматиками. Україні від ЄС потрібна максимальна економічна інтеграція і енергетична підтримка, а також безвізовий режим. Решту ми зробимо самі, а «палкі російські прихильники» в Євросоюзі нехай продовжують ламати списи над вигадуванням перепон для членства України в ЄС.
Мобілізаційний режим:
Прийняття Верховною Радою рішення про скасування літніх канікул все ж таки демонструє початок реальних змін у вкрай реакційному українському політикумі. Під тиском суспільства і президента, який отримав підтримку більшості українців, народні депутати не будуть зволікати ані з ратифікацією Угоди про асоціацію з ЄС, ані з розглядом змін в Конституцію України, ані з прийняттям рішення про дострокові парламентські вибори на осінь цього року. Змобілізоване українське суспільство наразі буквально відіграє роль локомотиву, який не лише динамічно відновлює з руїн українські збройні сили, а й змушує переходити на режим мобілізації «розбещену» політичну еліту України, яка не звикла працювати в тривалому мобілізаційному режимі. Нині – інша реальність та інші виклики. Якщо політична еліта цього не бажає приймати – народ швидко проведе її ротацію. Україна в будь-якому разі вкладеться в прийняття пакету політичних реформ до кінця цього року. Ситуація не залишає іншого вибору.
Остаточне газове розлучення:
Заяви українських високопосадовців про розробку планів допуску до часткового володіння ГТС України (до 49%) європейських і американських компаній та розробки прозорого плану використання українських підземних сховищ газу свідчать про остаточний курс на газове відокремлення від Росії. Важливою точкою тиску на РФ стане вересень цього року і ймовірність запуску словацького реверсного маршруту (8 млрд. куб. м. на рік). У разі успіху цього заходу, відкритому інтересі західних компаній до української ГТС і газосховищ, Москва ще до рішення Стокгольмського арбітражу буде змушена піти на тимчасовий компроміс з Україною. Це дозволить українському уряду домовитись з «Газпромом» про постачання 10-15 млрд. куб. м. газу щороку на період 2014-2015 років по компромісній ціні (ймовірно на рівні 360-400 дол. за тис. куб. м.) до моменту, коли Україна повністю перейде на реверсні закупівлі газу. Не виключено, що для уникнення повної втрати українського газового ринку «Газпром» запропонує Україні нижчу за європейську ціну (нижче за 360 дол. за тис. куб. м.). В такому випадку, українській стороні слід максимально прозоро зафіксувати подібні умови в додатках до газових контрактів чи в ідеалі в новому газовому контракті. Наразі умови для наступу на «газовому фронті» цілком сприятливі. Російські спроби реанімації «Південного потоку» через рішення Австрії та Угорщини є ні чим іншим, як тиском на ЄС для пом’якшення загальної позиції Європи щодо Росії.
