Насправді риторика Трампа про «мільйони загиблих», «відкинуту на сто років Україну» й про Зеленського, якому «не слід було починати цю війну», свідчать, що він не розуміється в тому, які є причини війни в Україні і яким її перебіг. Зазвичай такі люди чим менше розуміють, тим радикальніше на всі боки розмахують шаблею.
Маємо таких же доморощених весільних фотографів та рестораторів, які вже до основ доруйновують ту систему державного управління, яка сяк-так почала вибудовуватися за роки Незалежності. Тож повинні б зрозуміти стиль поведінки Трампа. А щодо збереження стратегічного партнерства з Америкою, то можемо хіба покладати надії на те, що глибинні структури цієї держави, що має вже давні усталені принципи і традиції ведення міжнародної політики, з часом вплинуть на поведінку Трампа.
Європа під впливом такої поведінки Трампа змушена буде вийти зі звичної за всі повоєнні роки зони комфорту, забути про американську безпекову парасольку й почати самотужки дбати за власну безпеку. В неї вибір невеликий – або вона перестане бути американським протекторатом й перетвориться на самостійного суб’єкта геополітики, або ж її в перспективі розшматують московщина й арабська мусульманська цивілізація.
Щодо місця України в цьому світовому бедламі. Слова Трампа оголили справжню сутність геополітики. Й вона полягає у тому, що світом правлять сильні, а слабкі втішаються придуманими для них пустопорожніми гаслами про свободу, демократію і вселенську справедливість.
Починаючи від Вестфальського миру 1648 року й до сьогодні після кожної великої світової катавасії її переможці встановлювали вигідні їм правила світових відносин й карали слабших за їхнє порушення. Але їх самих при цьому ніхто не карав. Як от за почергове вторгнення США й СССР у В’єтнам, Афганістан чи Ірак. Тож Трамп, заявляючи сьогодні про приєднання задля національних інтересів Канади чи Гренландії до США, з бізнесовою прямолінійністю веде себе як лідер держави, що є світовим жандармом.
В таких умовах вихід для України єдиний – ставати сильною!
Олександр Сич
