Рим, WSJ — На думку Папи Франциска, війна в Україні не є прямим випадком добра проти зла.
Нещодавно понтифік заявив групі католицьких журналістів, що вторгнення Росії в Україну не схоже на казки. «Червона Шапочка була хорошою, а вовк поганим хлопцем. Тут немає метафізичних хороших і поганих хлопців», – сказав він.
Небажання Папи Франциска ставати на чиїсь стороні в конфлікті викликало здивування всередині Католицької Церкви і далеко за її межами. Тижнями, висловлюючи жаль з приводу страждань українців, Папа абстрактно засуджував агресію, не називаючи Росію винуватцем. Він не раз припускав, що Захід міг спровокувати вторгнення.
За позицією Папи криється поєднання його настороженості щодо світового порядку, де домінують США, його небажання розглядатися як сторона Заходу в геополітичних конфліктах та його амбіцій дипломатичного зв’язку з основними незахідними державами в багатополярному світі.
Певною мірою його безтурботна дипломатія дотримується ватиканських традицій нейтралітету в міжнародних конфліктах. Попередники Франциска Папа Пій XII і святий Іван Павло II відверто засуджували комунізм під час холодної війни, але святий Іван XXIII і святий Павло VI скористалися підходом до компромісу з радянським блоком. Історики досі сперечаються, чи міг Пій XII зробити або сказати більше, щоб захистити європейське єврейство від нацистів.
Папа Франциск останніми роками прагнув до зближення з Китаєм, незважаючи на репресії Пекіна проти незалежної релігії. Відкритість Ватикану до співпраці з Китаєм у призначенні католицьких єпископів у країні не була взаємною з боку Пекіна, який продовжує переслідувати священнослужителів, які відкидають державний контроль над церквою, відповідно до звіту уряду США.
Минулого місяця влада Гонконгу ненадовго заарештувала 90-річного кардинала Джозефа Дзена, єпископа у відставці та відвертого борця за демократію, відповідно до закону про національну безпеку міста. У вересні кардинала разом із п’ятьма іншими судитимуть за окремим звинуваченням у тому, що він не зареєстрував фонд, який надавав правову та фінансову допомогу антиурядовим протестувальникам.
Підхід Папи до Росії також відображає його особисте геополітичне бачення, яке частково випливає з його походження як першого латиноамериканського папи: він прагне триматися на відстані від Заходу і прагне бути посередником серед великих світових держав, за словами давніх спостерігачів його кар’єри.
Папа Франциск має «багатополярне бачення світу», засноване на визнанні того, що «на даний момент ніхто не може подумати про світову гегемонію, навіть Сполучені Штати», – сказав Массімо Борґезі, професор моральної філософії в Університеті Перуджа та автор трьох книг про Папу Франциска, включаючи дослідження ідей понтифіка.
Пол Валлелі, автор двох книг про Папу Франциска, сказав, що понтифік «бачить свою роль як понтифіка — будівника мостів — а не як видавця морального осуду».
«Враховуючи жорстокість поведінки Росії в Україні, наразі це буде виглядати неоціненно. Але я думаю, що Папа намагається позиціонувати Ватикан для довгострокового результату, сподіваючись, що згодом він зможе зіграти якусь конструктивну роль», – сказав пан Валлелі.
Папа двічі в публічних коментарях припустив, що вторгнення Росії в Україну могло бути спровоковано розширенням Північноатлантичного договору.
Архієпископ Святослав Шевчук, лідер української греко-католицької меншини, раніше цього місяця відповів, що будь-хто, хто думає про таке, «або сам перебуває у лещатах російської пропаганди, або просто навмисно обманює світ».
У травні архієпископ Станіслав Ґондецький, голова польської єпископської конференції, назвав політику Ватикану щодо Росії «наївною та утопічною» та кроком назад від більш пильної позиції за святого Івана Павла II.
Массімо Франко, кореспондент італійської щоденної газети Corriere della Sera і автор трьох книг про папу, сказав, що настороженість понтифіка щодо НАТО, а також США, відображає його аргентинське походження. Латинська Америка «це континент, колонізований Сполученими Штатами роками, і тому він схильний розглядати її як країну військової системи та агресивного капіталізму», – сказав пан Франко.
Пан Валлелі каже, що досвід Папи щодо економічного домінування США над Аргентиною прищепив йому не ворожість до США як такої, а переконання, що «супердержави шкідливі для звичайних людей у решті світу». Це переконання, сказав пан Валлелі, пояснює заяву Папи Франциска на початку цього місяця про те, що Україна стала жертвою «наддержави», спрямованої на нав’язування власної волі в порушення принципу самовизначення народів».
Загравання Папи з Росією та Китаєм не зустріли особливо теплої реакції.
Росія відхилила пропозиції Папи Франциска стати посередником між Москвою та Києвом. Папа сказав, що все ще сподівається зустрітися у вересні цього року з патріархом Кирилом, лідером Російської православної церкви, який енергійно підтримує Кремль у війні в Україні. Після травневого попередження Папи про те, що патріарх [Кіріл] «не може перетворитися на вівтаря Путіна», Московський Патріархат звинуватив Папу в «некоректному тоні».
Зустріч з патріархом, що виступає за війну, просто зіграла б на кремлівську пропаганду, але не сприятиме значущим стосункам між церквами чи справі миру, сказав Томас Бремер, професор екуменічних студій Мюнстерського університету, Німеччина.
Деякі заяви Папи Франциска про війну в Україні були нестандартними, що викликало у Ватикані занепокоєння його непередбачуваністю. Високопоставлений чиновник Ватикану сказав, що відвертість і спонтанність Папи є невід’ємними частинами його народного заклику, але що вони можуть бути дипломатичним недоліком.
Незабаром перед Папою постане рішення щодо поновлення угоди Ватикану з Китаєм про призначення китайських католицьких єпископів. Пакт, термін дії якого закінчується в жовтні, дозволяє Пекіну призначати єпископів за умови папського вето. З моменту набуття чинності в 2018 році лише шість єпископів були висвячені відповідно до його умов, тоді як близько 40 єпархій у Китаї залишаються без єпископа.
У звіті, опублікованому в березні Виконавчою комісією Конґресу США щодо Китаю, йдеться, що китайська влада продовжує затримувати та переслідувати китайських католицьких священиків у частині церкви, яка чинила опір державному контролю.
Минулого місяця представник міністерства закордонних справ Китаю заявив, що «повага та захист свободи релігійних переконань є основною політикою» Комуністичної партії та уряду Китаю і що «Китай готовий продовжувати конструктивний діалог з Ватиканом та виконувати тимчасову угоду про призначення єпископів».
За словами Франческо Сіші, італійського експерта з Китаю, який викладає в Пекінському університеті Женьмінь, угода була для Ватикану розчаруванням, але краще, ніж нічого, оскільки китайська влада утримувалася від заповнення вакантних єпископств в односторонньому порядку.
І все ж ширша мета увертюри Папи до Китаю, щоб побудувати відносини для підтримки миру у всьому світі, залишається далекою. «Дві сили, до яких Франциск звернувся як до потенційних союзників, повстали проти нього», – сказав пан Франко.
«Він критикує НАТО і неявно Сполучені Штати, але насправді великою проблемою для Папи є відмова як Росії, так і Китаю», — відповісти взаємністю на його бажання діалогу.
