Віталій Гайдукевич
Можна трошки мрії?
Ніщо так не об’єднує, як спільна біда.
Спочатку об’єднував Янукович. Тепер Путін. Країна стає невпізнанно іншою.
Олігархи вперше офіційно стають керувати регіонами, де вони реально мають вагу. Нарешті, а то все шифрувалися. Там, дивись, до відповідального бізнесу та амністії капіталів один крок.
Після звинувачень Москви в українському фашизмі, керувати економічним серцем країни погоджується авторитетний серед єврейської громади Європи чоловік. Лідер правих радикалів веде добродушну бесіду з послом Ізраїлю і розлучається на цілковитому позитиві… Розрив шаблону кремлівських технологів.
Перед загрозою російських окупантів, росіяни за національністю і мовою громадяни України заявляють, що будуть битися за Україну. Увечері подзвонив знайомий, сказав в Запоріжжі у військкоматів черги… 22:00 на годиннику.
Заблоковані морпіхи у Феодосії передали, що будуть боротися за Україну до останнього патрона. Ми нехлюйськи кинули свою армію вже давно, а вона, навіть кинута, готова за нас померти.
Кримські татари — верх витримки і патріотизму, я знімаю капелюха перед моїми кримськими братами. Туреччина підкреслює, що їй важлива наша країна така як є, якраз тому, що ми з кримцями саме брати. По чесному…
Поляки, після стількох обломів витягнути з Януковоща хоч якийсь толк, лікують наших активістів і обіцяють подати руку. Не на словах, а на ділі — тому що брати. Литва — те ж саме.
Політики оголосили негласне перемир’я, бо як у Кіплінга — в часи Великої Засухи дорога до водопою повинна бути доступна всім.
Так, ми різні, і у нас купа проблем. Ми не вміємо жити чесно, і досі не позбавилися від лушпиння совка, але ми стараємося. І те, що у нас не виходило добровільно, нас тепер змушує робити спільна біда.
Можливо, завтра заговорять гармати.
Можливо, я більше не зможу вам це сказати, тому скажу сьогодні…
Я люблю вас, Українці.
Якщо ми переживемо спільну біду, у нас все вийде.
