Сигнали США та ЄС Україні: червона лінія вже близько

Попри те, що негативне ставлення політичного керівництва США до кримінального переслідування й ув’язнення Юлії Тимошенко не було ні для кого секретом, ухвалення резолюції верхньої палати американського парламенту, тим не менше, стало досить великою несподіванкою як для української влади, так і для політичних оглядачів. Більшість із них припускали, що такий документ таки буде прийнято, але вже після проведення виборів в Україні, які би продемонстрували, наскільки представники української правлячої команди готові знехтувати демократичними цінностями й нормами заради збереження влади. Однак, як засвідчило голосування американських сенаторів, вони вирішили діяти на випередження. При цьому, зважаючи на рекомендаційний характер прийнятої резолюції, говорити про запуск механізму заборони в’їзду на територію США українським високопосадовцям поки що рано. Резолюцію радше можна розцінити як попередження українській владі напередодні парламентських виборів, що в разі їх проведення на неналежному рівні такі візові санкції цілком можуть стати реальністю.

Показово, що реакція української сторони на резолюцію Сенату США вкотре стала контрпродуктивною. Окрім звичних зауважень про те, що документ носить необов’язковий для виконання характер і нібито не відображає думку всього Сенату, Міністерство зовнішніх справ України наважилося звинуватити американських депутатів верхньої палати в недотриманні норм регламенту. Така смілива заява українського зовнішньополітичного відомства викликала зрозумілий подив не лише тому, що резолюція Сенату була прийнята у відповідності до американської законодавчої процедури, а й зважаючи на перманентні грубі порушення регламенту, які допускають під час прийняття рішень у Верховній Раді представники правлячої Партії регіонів. Складно виправдати й поширену останнім часом тенденцію представників української влади повчати інші країни, як слід діяти у сферах, в яких вони досягли куди більший за Україну прогрес. Відповідно, такі звинувачення у відповідь дають підстави говорити не лише про постійне ігнорування українським керівництвом резонних зауважень своїх іноземних колег, а й про його бажання навмисне псувати стосунки з країнами Заходу. Останнє, в свою чергу, викликає підозри в тому, що принаймні частина української правлячої команди у своїй діяльності відстоює інтереси Росії, яка, зрозуміло, лише виграє від погіршення стосунків України з її західними сусідами.

Прозорий натяк

У подібному ключі можна розглядати й рішення представників Європейської комісії відкласти проведення саміту ЄС-Україна на наступний рік. З одного боку, вилучення з цьогорічного графіку цієї події стало ще одним помітним ударом по міжнародним позиціям України, адже представники ЄС та України традиційно зустрічалися кожного року. Водночас про вірогідність такого розвитку подій почали говорити вже досить давно, хоча ще на міжнародному форумі в Ялті в середині місяця міністр закордонних справ Костянтин Грищенко оптимістично оцінював шанси проведення саміту. Однак із наближенням парламентських виборів ставало все більш очевидно, що ЄС вирішить відкласти його на потім. Основна причина цього була зрозумілою: таким чином європейські чиновники спробували відіслати український владі ще один сигнал щодо важливості характеру проведення виборів. Відповідно, час і формат проведення саміту визначатимуть вже по завершенні та з урахуванням перебігу й результатів виборів. Іншими словами, своїм рішенням представники ЄС ще раз наголосили на тому, що ступінь відповідності виборів до Верховної Ради демократичним стандартам визначатиме перспективи подальшої співпраці з Україною.

Водночас очікування щодо парламентських виборів поки далекі від райдужних. Про це вже встигли заявити й представники міжнародних місій спостерігачів, зокрема від Організації безпеки та співробітництва в Європі та Європейської мережі організацій з моніторингу виборів. Окрему увагу вони звернули на своєрідний спосіб формування складу виборчих комісій, який уже спотворив його на користь представників правлячої партії, а також на масове застосування адміністративного ресурсу та підкупу виборців. Сподіватися на те, що українська влада докладатиме серйозних зусиль для виправлення такого демократичного дефіциту виборчого процесу, поки не доводиться; більш вірогідним, натомість, є сценарій збільшення масштабів виборчих порушень з її боку. В такому разі парламентські вибори 28 жовтня стануть приводом як для США, так і для ЄС повністю заморозити стосунки з українським керівництвом і навіть вдатися до конкретних санкцій. Зі зменшенням часу, який лишається до дня голосування 28 жовтня, сумнівів у тому, що українська влада змінить свою стратегію ведення виборів заради налагодження стосунків із США та ЄС, лишається все менше.