Христос воскрес! Воістину воскрес! Воскресне Україна!
Центральною подією в історії християнства, яка передує розп’яттю Ісуса й воскресінню Богочоловіка, є судова розправа Понтія Пилата над Христом. Ізраїльтяни вимагали від намісника Риму в Єврусалимі смертної кари для Ісуса лише за те, що «Він із себе Сина Божого зробив», тобто царя юдейського. Таке звинувачення, за римським правом, тягнуло за собою смертну кару.
Пилат запитує Ісуса «Ти цар юдейський?». Ісус відповів «Царство моє не від світу цього». «То ти таки цар?» – мовив Пилат, на що Ісус відповів «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину». «Що таке істина?» – озвався Пилат. Відтак він двигнув плечима, тому що Ісус мовчав.
Протягом століть пошуки людини за істиною-правдою не призвели до ясності й розуміння істини. Навпаки – намагання раціонально пояснити правду часто призводило до заяв про власну непомильність. Тоді коли істину можна лише інтуїтивно пізнати, до неї можна наблизитися через знання, роздуми й сумніви. Але володіти істиною – неможливо. Усвідомлення цього факту прозраджує всіх тих, які твердять, що вони ніби знають непомильну правду: це насправді є заявою на владу, тобто на силу, радше ніж на істину. Проголошена Ісусом істина знаходиться в іншій площині, вона є на боці загроженої і потоптаної гідності людини. В тому й гідності української людини в окупованій Донеччині та анексованому Криму.
Великдень свідчить не тільки про істину, але показує нам, що також свобода – цінне й коштовне благо, яким, подібно як багатством та владою, дуже тяжко користуватися. Свобода тісно пов’язана з історією Великодня, історія якого показує нам Ісуса як Спасителя й Рятівника, тобто борця за визволення людини, в повному значенні цього слова. Прихід Ісуса на землю є всіма нитками пов’язаний із звільненням людини від залежностей і переходом у свободу. Ім’я Ісуса означає «Бог спасає», тобто «визволяти» стало Його життєвою програмою на землі. Слово «Євангеліє» означає «добра новина»: той, хто живе вірою й у вірі, той може стати тільки вільнішим та щасливішим. Внутрішня, особиста свобода дуже подібна до здатності людини щиро прийняти себе самого і своє місце у цьому світі. Не раз Євген Сверстюк, відомий письменник-філософ і громадський діяч, казав, що в «малій зоні» російського Гулагу він почувався насправді вільнішим, ніж у т.зв. великій зоні – СССР, який перетворився на тюрму народів.
Кілька днів до смерті на Голгофі та до свого воскресіння Ісус мовив до своїх учнів: «Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Іоан, 15:13). Можна б казати ще й так: «Ніхто не є свобіднішим, ніж тоді, коли він своє життя віддає, себе ангажує та інвестує у ближнього».
Однак ще завжди залишається останнє й непросте питання, яке мучить людей: чи Ісус таки остаточно переміг зло? Адже по всьому світу спостерігаємо зло, війни та ненависть. З тієї причини багато хто не вірить в Ісуса, бо як справжній Месія він мав би встановити царство миру. Але Христос прийшов на землю проповідувати царство любові, а це може бути тільки царством свободи. Бог понад усе шанує волю людини. Це створює для Нього болючу дилему: бути всемогутнім та безсилим водночас. У Бога більше віри, ніж у нас, і Він у жодному разі не безсилий: Він терпеливий. Він кожну проблему вирішує ґрунтовно. Бог не панікує через світ. Він керує світом упевнено й наполегливо.
Такі думки супроводять нас у ці радісні дні, коли ми прагнемо до світлого празника Воскресіння Христового. Нехай це свято, яке ми відзначаємо у тривозі за долю українців у поневоленій Донеччині, на загарбаному Криму та в діяспорі сущих, і з яким ми входимо у новий етап відновлення та очищення всіх гілок влади та свідомості вільних громадян нашої спільної та суверенної України, – зміцнить нашу віру і додасть наснаги вистояти, захищати і розвивати нашу землю і державу на благо всіх майбутніх поколінь, на славу Божого імені.
Христос воскрес! Воскресне й Україна!
Київ, 27 квітня 2019 р. Андрій Гайдамаха
