На одному з останніх шоу Савіка Шустера відома речниця Партії регіонів Інна Б., що цілком вдало заступає ідеолога влади Ганну Г. у разі її відсутності, емоційно розповідала, як біло-блакитні знемагають від українського патріотизму в боротьбі за національні інтереси, жертвують усім в ім’я «неньки-України». Хоча регіонал-патріот – це настільки ж поширене явище, як сахарський бедуїн – мисливець на полярних ведмедів. Проте виступи спікерів цієї партії – то таке собі «бла-бла-бла» для зовсім уже безнадійно довірливих людей. Реальна політика робиться не на ток-шоу, і про неї вважають за краще мовчати.
Привертає увагу той факт, що практично в усіх електронних ЗМІ не було повідомлень про дуже значущу подію, що сталася в зразково незалежному притулку вітчизняної Феміди – Вищому адміністративному суді України (ВАСУ). А там кримська сепаратистська організація «Народний фронт Севастополь-Крим-Росія» виграла процес за право судового скасування Конституції АРК, яку ухвалила Верховна Рада України 1998-го. За цим документом, півострів є автономією у складі Української держави. Сепаратисти тепер мають можливість за допомогою суду відродити скасовану Конституцію 1992 року, де Крим було потрактовано як незалежне державне утворення, що перебуває з Україною лише в конфедеративно-договірному зв’язку.
Завдяки Основному Закону 1992 року Юрій Мєшков зміг стати президентом Криму і почав активно розбудовувати щось на кшталт нинішніх Абхазії, Південної Осетії, Придністров’я і Карабаху. Створювалися власні не контрольовані Києвом силові структури: МВС, збройні формування, спецслужби тощо. У Ялті сиділа привезена з Москви група економістів, що мала створити кримську самостійну економіку як основу політичної незалежності.
Колишній чемпіон прикордонних військ КДБ СРСР зі стрільби з автомата Калашнікова Юрій Мєшков усі принципові питання кримського життя вирішував як не в Москві, то в штабі Чорноморського флоту РФ у Севастополі. Цей президент серйозно збирався за російської підтримки воювати з Україною, принаймні були випадки, коли в центрі Сімферополя на дахах будинків влаштовували позиції снайперів і розповідали населенню, що в будь-який момент до адміністративно центру півострова можуть вдертися українські танки.
Ось саме таку Конституцію прагнуть відновити кримські сепаратисти, спираючись на можливості, які їм тепер відкрила українська судова система. Координатор «Народного фронту Севастополь-Крим-Росія» Валерій Под’ячий (що був засуджений за сепаратизм до умовного покарання) стверджує, що Юрій Мєшков був незаконно відсторонений Україною від влади, а Крим має повернутися до складу Російської Федерації.
Таким чином, ВАСУ дав зелене світло кримським сепаратистам. Оскільки наші суди є зразково незалежними (як нині з’ясовується, не тільки від закону, совісті й здорового глузду, а й від національних інтересів), постає питання: навіщо це треба Партії регіонів? Дехто вважає, що такий практично незалежний півострів-«бантустан» готується на випадок провалу донецько-єнакіївської «гвардії» в Україні. Це має бути такий собі, як у російського письменника Васілія Аксьонова, «острів Крим», де «сім’я» могла б відсидітися від усіх претензій, сховавшись географічно та юридично за Перекопом і ставши знову каменем спотикання та предметом торгу між післярегіональним Києвом і Москвою. Власне, сьогодні ПР має в Криму чудові позиції: глава уряду АРК – донецький кадр Могильов, численні керівники республіканських управлінь МВС і СБУ, судді, прокурори, голови адміністрацій – усі свої хлопці. Лише за два роки хвацькі регіонали зуміли створити на півострові такий собі «малий Донбас». Чому вони не хочуть ховатися в рідному краю шахт і териконів? Та тому, що в згаданій вотчині дедалі більше стає людей, що люто ненавидять «своїх» у Києві. У Криму ж можна буде розіграти російську карту, повернутися до суперпромосковських гасел й утворити таку собі «донецько-олігархічну» республіку (зменшений у розмірі «ПІСУАР»), що могла б шантажувати пострегіональних переможців у столиці України.
Може, й так. Однак, як продемонструвала Харківська капітуляція 2010 року, в геополітичних іграх регіонали є абсолютно безнадійними профанами, яким Кремль ставить шаховий мат у два ходи. Кримські ж інтриги можуть закінчитися для України утратою не лише півострова, а й усієї південної смуги узбережжя від Ізмаїлу на заході до Маріуполя на сході.
А за фактом маємо ось що: ВАСУ об’єктивно відкрив шлях до правового виходу Автономної Республіки Крим зі складу України. На початку 1990-х років загроза втрати частини наших територій була дуже реальною. Сьогодні також. І куди дивиться СБУ?
