З початком широкомасштабної російсько-української війни світ опинився перед пошуком дипломатичної формули і майданчика для вироблення прийнятної справедливої форми миру.
Радбез ООН був виключений із процесу можливістю країною агресором безмежно застосовувати право вето і проводити безкінечні інформаційно-психологічні кампанії. Різні мирні ініціативи, від вимоги Росії прийняти Україною капітуляцію до розмитих пропозицій зупинити і заморозити війну, намагаючись знайти баланс інтересів для жертви агресії та агресора, не відповідали міжнародному праву. Відтак, усі «миротворці», формально визнаючи право України на суверенітет та територіальну цілісність, водночас закликали до врахування інтересів Росії. Фактично йшлося про замороження війни по існуючий лінії бойового зіткнення.
У відповідь на безсилля світового співтовариства припинити війну та притягнути до відповідальності агресора, свою формулу миру, виходячи з міжнародного права, восени 2022 року оприлюднила Україна під час виступу Президента України Володимира Зеленського на засіданні Генеральної Асамблеї ООН та під час Саміту G20.
Українська формула миру передбачала 10 пунктів, які мали врегулювати питання радіаційної та ядерної безпеки; продовольчої безпеки; енергетичної безпеки; звільнення всіх полонених і депортованих, повернення вкрадених українських дітей; виконання Статуту ООН і відновлення територіальної цілісності України; виведення російських військ та припинення бойових дій; повернення справедливості; протидія екоциду; недопущення ескалації та фіксацію закінчення війни.
Розуміючи, що Росія цинічно намагається подати свою неспровоковану агресію як захист від колоніальних зазіхань Заходу, звинувачуючи Захід в розпалюванні агресії та намагаючись грати на антиколоніальних настроях глобального Півдня, Україна доклала максимум зусиль щоб залучити до обговорення формули максимальну кількість країн з усіх континентів, закликаючи кожного із запрошених брати участь в обговоренні і напрацюванні тих пунктів, які вони поділяють. Перед тим, як оголосити глобальний саміт миру, який запланований на 15-16 червня 2024 року у Швейцарії і який мав об’єднати більшість країн світу, Україна провела чотири великі підготовчі зустрічі. 24 червня 2023 року на рівні радників з питань національної безпеки десятків країн у Копенгагені. 5-6 серпня 2023 року в Джидді (Саудівська Аравія) між 42 представниками країн Заходу, а також Бразилії, Єгипту, Індії, Індонезії, Південної Африки та Китаю. Зустріч 28-29 жовтня 2023 року на Мальті об’єднала уже 66 делегацій. Зрештою, зустріч у Києві 1 грудня 2023 року об’єднала 86 учасників.
У підсумковому заході планувалося участь близько сотні іноземних делегацій. На зустрічі і на підсумковий саміт не залучали представників Росії як країни-агресора, враховуючи її абсолютно деструктивну поведінку в українському питанні на всіх міжнародних майданчиках.
Враховуючи те, що за результатами Саміту миру Росія може опинитися фактично наодинці перед консолідованою позицією світу, Кремль розпочав агресивну кампанію зриву саміту миру.
У війні проти консолідованих мирних світових намірів, Росія веде одночасно декілька інформаційно-психологічних воєн і, на жаль, досягає певних результатів.
Перше, Росія запустила наратив і активно його поширює через своїх агентів впливу про безрезультатність глобальної мирної ініціативи через неучасть у ній Москви.
Не змігши отримати запрошення з метою заблокувати і дестабілізувати хід Саміту, Москва намагається максимально понизити рівень його представництва і кількість делегацій, щоб врешті-решт засвідчити, що саміт насправді є всього лиш агресивним майданчиком Заходу, який не підтримує глобальний Південь.
Москва розпочала велику кампанію про те, що насправді Саміт миру – це спосіб легалізувати президента України Володимира Зеленського, легітимність якого, на думку Москви, закінчилася.
І найголовніше, Росія домоглася, що меню порядку обговорення буде в урізаному варіанті і не підніматиме питань повного повернення територіальної цілісності України та виведення російських військ.
Ба більше, миротворці в овечих шкірах, які носилися з мирними ініціативами корисними Кремлю, прикриваючи свої плани, щоразу розмито говорили про необхідність дотримання територіальної цілісності та суверенітету України, тепер відверто відмовилися від таких планів. 24 травня союзники по БРІКС, Китай та Бразилія, оприлюднили спільну позицію по «політичному врегулюванні української кризи», де не має жодного слова про повагу до суверенітету та відновлення територіальної цілісності України, а йдеться лише про заклик до сторін «утримуватися від деескалації», проведення переговорів за участю Росії «в належний час», запобігання розширенню гуманітарної катастрофи та уникнення ядерної кризи та протидії поділу світу на ізольовані політичні групи.
На жаль, агресивна підривна політика Росії привела до того, що більшість загрозливих для неї питань зникли з порядку денного саміту. Його учасники домовилися сконцентруватися на трьох головних питаннях: ядерна та енергетична безпека, вільне судноплавство та обмін полоненими (обмін всіх на всіх та повернення депортованих дітей). При цьому, Україна вже силою факту «розблокувала» морську торгівлю без необхідності про будь-що домовлятися з агресором, Росія залишається першою в світовій історії країною ядерним терористом, яка і далі поширює обсяги війни, брутально порушуючи міжнародне право.
Одним із найбільших ударів може бути відмова від участі в саміті на рівні перших осіб ключових світових гравців. Китай уже офіційно оголосив про відмову в участі в саміті, а участь Президента США Джо Байдена залишається інтригою.
Відтак, на цьому етапі Росія успішно виграла війну проти будь-яких мирних ініціатив, які базуються на міжнародному праві та справедливості.
Водночас, така підривна робота Росії може призвести до ведмежих послуг. Пересвідчившись, що Росія не готова відновити мир на засадах міжнародних правил, Росію доведеться примушувати до миру єдиним шляхом – воєнною поразкою.
Формула миру може бути реалізована виключно у її переформатуванні у формулу перемоги України. Історичний досвід свідчить, що лише військові поразки Росії вели її до реформ. Відтак агресивна протидія Росії саміту миру може засвідчити про закінчення будь-яких спроб умиротворення агресора.
Україна має нарешті отримати беззастережне право вільно використовувати західну зброю проти будь-яких законних цілей, де б вони не знаходилися. Китай має відчути всю силу санкцій у випадку спроб допомагати російській агресії. А влада Бразилії, в якій живе понад мільйон етнічних українців, має відчути на собі гнів нації за беззастережну підтримку російського імперіалізму. Врешті-решт, підсумком саміту миру має бути розуміння модернізації формули «хочеш миру – перемагай у війні»…
Юрій Сиротюк
