Рік блокади Криму: що досягнуто, і що треба зробити

Рівно рік з початку продовольчо-споживчої блокади Криму, який тоді був окупований вже півтора роки. Рік поступового звільнення від стогольмського синдрому. Притихлі голоси тих, хто передрікав що кримчани “ще більше зненавидять” Україну, і тих хто казав що наші бізнесмени мають право заробляти на ситуації. Стало видно, що такими гаслами просто лобіювалася потужна тіньова схема, яка полягала в продажі товарів на Росію (транзитом через Крим) та відкаті НДС. Стало зрозуміло, що зірвати таку схему, попри серйозний лобізм, можуть кількадесят, може кількасот небайдужих громадян. Справдився і мій особистий прогноз, хоч я і не спец в економіці, але дещо розумію в географії. А саме, що ніякого голоду не буде, буде лише дефіцит товарів, як при совку (навіть краще ніж при совку). І що ніякого масового проникнення ростоварів на “пусте місце” з подальшим спадінням цін не станеться – транспортні витрати нікуди не поділися, і ніхто не стане кримчанам робити знижки за їхній внєзапний роспатріотизм. В ментальному плані всі залишились при своїх: хто ненавидів Україну, так її і ненавидить – байдуже, наскільки сильно; хто любив Україну той так її і любить; кому було байдуже, той порахував плюси й минуси та затямів собі причинно-наслідковий ланцюжок. Сподіваюся, в майбутньому Україна припинить тихеньке постачання в Кримнаш світла (про що є певні підозри) та газу на Східний Крим (про що ми знаємо точно).
Синхронно та паралельно почалось рік тому віщання на Крим, було подолано ідіотські тези на материку про те, що кримчани обійдуться без особливого контенту. Щоденно по буднях виходять в етер півгодинні радіовипуски “Крим Реалій”, які можна чути приймачем та інтернетом, будневі телевипуски “Волна-Крим”, кілька щотижневих проектів – блискучій “Кримський Пармезан”, історичну рубрику, кримтатарський випуск, теледайджести. Якщо порахувати разом всі ці випуски з КР, УР-1, АТР та ЧТРК, то вийде близько 5 годин новинно-аналітичного формату. Багато це чи мало? Мало. Треба поєднати потужності тих каналів, треба вийти на 72 години на добу: по 24 години українською, кримською і російською мовами. Треба єдині відео та аудіо стріми для ціх програм, що технично зробити не важко. Треба залучати 24 обласних ТРК хоча б на щотижневий матеріал про те, як живе кримська і донецька еміграція, а також певні події в національній діаспорі на материку по регіонах.
Роботи непочатий край. Напрям вірний. Вперед!

Алі Татар-заде