У підготовці до відзначення 30 років відновлення держави, яка має ім’я Україна, слід проаналізувати ключові її постаті. Я почав з Леонідом Кучмою кілька тижнів тому принагідно піднявши його книгу. Одначе аналіз слід починати від першого президента. Тому я продовжую аналіз президентів України.
Його називали лисом як друзі так і противники. Очевидці на З’їзді Народного Руху України бачили, кажуть, як йому причепили тризуб до піджака. Він спокійно прийняв, сказав “гаряче”, скинув піджак і сів. 24 серпня 1991 сірі кардинали – Рухівці внесли до залу Верховної Ради України синьо-жовтий прапор, підставили йому документ проголошення відновлення незалежності України. Він з трепотінням підписав і вкоротці відступив від Комуністичної партії.
Він був першим Президентом відновленої української держави, правда не довго бо тільки два з половиною років. Його обрало населення у час всенародного референдуму про незалежність. За незалежністю проголосувало 90% народу, за ним 60%. Тим самим Леонід Макарович Кравчук в історії буде однозначним з незалежністю України.
Леонід Кравчук родився на Волині під Польщею, один рік після закінчення Голодомору 1932-33. Він заперечував, що йому було відомо про Голодомор, але це хіба він повинен був говорити як керівник ідеологічного сектора Комуністичної партії в Радянській Україні яка промовчувала Голодомор зовсім. Крім проголошення незалежності, ім’я Леоніда Кравчука в історії записане як одного з трьох, разом з москалем Єльциним та білорусом Шушкевичем, котрі практично поховали СРСР.
Президентство Кравчука також пов’язане з процесом позбуття третього найбільшого у світі ядерного арсеналу (Масандрівські угоди) і приспішеним темпом передача Москві мимо Лісабонських протоколів, (відбулось вже 1996 року ) хоча остаточний Будапештський меморандум підписав вже його наслідник у грудні 1994 року якого Леонід Кравчук привів до влади, а той його перехитрив і сів у його крісло. Кравчук і Кучма думали про гарантії і таке слово стояло в українському перекладі але англомовний документ був інакшим. Чи тут Кравчук і Кучма перехитрили себе — не відомо.
Леонід Кравчук до великої міри зжився з представниками НРУ які служили йому дорадниками, формальними та неформальними, послами, речниками і найбільше впливом. Казав він, що йому зовсім не відомо було, що був такий Голодомор 1932-33 років. У 1993 році Президент Леонід Кравчук підписав Указ «Про заходи у зв’язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні». Встановлення пам’ятника жертвам Голодомору на Михайлівській площі що було ділом віце-прем’єр міністра з гуманітарних питань Миколи Жулинського відбувся згідно з цим Указом.
Тому Кравчук і несе відповідальність обвинувачення та кредит за впровадження без’ядерної України, що можна уважати і поганим і добрим але також відносно світлий процес першої іскри національного відродження. Україна стала беззахисною супроти Москви без ядерного арсеналу, але не міжнародним ізгоєм, а гравцем на порозі вступу до Європи, об’єктом допомоги Заходу та усвідомлення білих плям своєї історії. Дискусія про ядерне озброєння йде досі. Вона одначе тільки в історичній академічній площині бо процес не зворотний і в міжнародному зрозумінні України як актора міжнародної спільноти корисний.
Перші роки будь якого діла важкі, а незалежності, тобто влаштування незалежного життя, тим більше, і хоча не можна твердити, що коли б не було Кравчука — Україна не стала б незалежною, то слід уважати Кравчука корисним і навіть ключовим у цьому процесі. Хитра політика Кравчука відділювала Україну від Москви, Співдружність Незалежних Держав була ілюзією, але політична гра Президента України не наражувала Україну на військову небезпеку. Правда, при владі у Кремлі був Єльцин, не Путін, одначе не можна забувати, Єльцин також зазіхав на українську територію.
Правда також, що Кравчук став демократом і добровільно погодився на позачергові вибори президента, хоч він ніколи не сподівався, що він їх програє, займаючи перше місце у першій турі. Але демократія його перехитрила своєю динамікою.
Засадничо Леонід Кравчук увійшов в історію як позитивна хоча не дуже рішуча чи велика постать. Він був ключовим у той час коли він був головою ВРУ і пізніше президентом, але мабуть і добре, що він не служив довше через брак рішучості та адміністративного хисту. Він був радянським апаратиком, у якого все ж таки билось українське, одначе не дуже то напружене серце. Він мав відчуття моменту історії, а також своєї ролі у ній.
Це були перші кроки України на міжнародній арені, які зустрічались з демократичними настроями та критикою, але також з допомогою, за яку треба було заплатити, відмежовуючи себе від радянщини. Україна починала розвиватись національно, як і її Президент Леонід Макарович, від радянської колонії і керівника комуністичного ідеологічного сектора до демократичної незалежної неядерної держави, і її уже українського за орієнтацією Президента.
4 травня 2021 року Аскольд С. Лозинський
