Реалізація права на освіту рідною мовою в Республіці Мордовія

В першій половині жовтня поточного року ерзянський Інязор Сиресь Боляєнь відвідав Естонію.

Серед низки важливих зустрічей, проведених Інязором із представниками ерзянської діаспори, естонськими політиками, громадськими діячами та журналістами, Сиресь Боляєнь завітав на конференцію «Корінні народи і мови в глобалізованому світі. Виклики, можливості та загрози», що проходила 11 жовтня в Інституті естонської мови у Таллінні.

Інязор взяв участь у дискусіях з науковцями, а також мав можливість поділитися власними думками про сучасність та майбутнє ерзянської нації. Пропонуємо до Вашої уваги статтю Сиреся Боляєня, написану спеціально для естонської аудиторії.

Якщо ми зможемо зрозуміти зміст цієї глибокої думки, висловленої видатним чеським письменником, ми зрозуміємо і корінь проблем, якими оповитий ерзянський народ.

Ерзя, як і чехи, як і естонці, – давній корінний народ Європи. Ми не будували імперій, але тривалий час жили у імперіях, створених чужинцями. Наші землі були колонізовані, наші культури зневажені. Щоб стати людьми «першого сорту» в імперії, ми повинні були забути рідну мову та походження. Нам залишили можливість вдавати з себе наших гнобителів, щоб не почуватися пригнобленими. Багато земляків не встояли перед спокусою і стали на шлях ренегатства.

Щоб не розчинитися в імперському морі, не зникнути безслідно, наші попередники обрали єдиний вірний шлях – підтримувати, розвивати, популяризувати народні мови. Цей шлях врешті привів вас, естонців, до національного відродження та державної незалежності. Ми, ерзяни, щиро радіємо Вашим успіхам і вдячні за будь-яку Вашу підтримку нас.

Сьогодні ерзя потребують того «могутнього інтелектуального зусилля» про яке говорив Кундера. Таке зусилля неможливе без власної національної інтелігенції. Однак звідки взятися цій національній інтелігенції? Колискою, у якій народжується національна інтелігенція, є заклади науки та культури: університети, академія наук, театр і кінематограф, видавництва і редакції засобів масової інформації. Саме в цих осередках має формуватися наш національний, ерзянський, погляд на світ. Тут ми маємо обговорювати цілі та завдання ерзянського національного руху, виклики, що стоять перед ерзянським народом та шляхи їх подолання. Кадри для цих осередків повинна готувати ерзянська школа. Без школи, що дає освіту ерзянською мовою, неможливо створити університетів, редакцій газет чи інтернет-видань.

Чому зникають фіно-угорські мови, насамперед на території Російської Федерації? Тому що мова повинна розвиватися. Якщо займатися просто «збереженням мови» – вона неодмінно зникне. Адже мова – це динамічна система за допомогою якої ми описуємо світ і все, що в ньому відбувається. Світ розвивається, з’являються нові винаходи та явища, які потребують реакції мови. Якщо мова залишається в системі координат «фольклорного фестивалю» – ця мова неодмінно зникне.

У якому ж стані сьогодні перебуває ерзянська мова в Республіці Мордовія, зокрема в системі освіти?

На початку 1990-х років ерзянський та мокшанський національні рухи скористались коротким періодом демократичної відлиги і змогли домогтися ухвалення Конституції Республіки Мордовія. У цій Конституції було визначено три державні мови: російську, мокшанську та ерзянську. Більше того – в Конституції вказано, що Уряд вживає заходів для розвитку мов та культур народів, що живуть у республіці. Ці норми залишаються чинними дотепер. Однак яка реальна практика використання ерзянської мови в системі освіти?

В Республіці Мордовія станом на 2018 р. мешкає 805 тис осіб. З них ерзян та мокшан – 40%, росіян – 53%, татар – 5%.

У 2019 р. в республіці функціонувало 7 вищих навчальних закладів, у жодному з них навчальний процес не здійснюється ерзянською мовою.

Шкільна освіта ерзянською мовою також відсутня. Тобто немає шкіл, де б навчально-виховний процес здійснювався ерзянською мовою – де б викладали математику, фізику, хімію та інші предмети ерзянською. На практиці ерзянською викладається власне ерзянська мова та література.

У мінімальному обсязі, який необхідний, щоб дитина просто не забула рідну мову (а це три уроки на тиждень), ерзянська мова вивчається лише у невеликих школах в мононаціональних селах. Наприклад, у селах Атяшівського району, 85% населення якого складають ерзя.

У районних центрах, де навчається половина сільських дітей, як правило, ерзянська мова не вивчається більше 1 години на тиждень.

У містах ерзянська мова вивчається у варіативній частині навчальної програми з 1 по 7 клас.

Право вибору рідної мови у міських школах – гола декларація. Майже всюди батьків ставлять перед фактом, що в класі, де навчатиметься їхня дитина, мовою викладання буде російська.

Безперечно, що за таких умов важко знайти батьків, які підуть на відкритий конфлікт з адміністрацією школи і наполягатимуть на дотриманні права на освіту рідною мовою.

Подібного роду протест можливий лише серед національної інтелігенції, однак і вона перебуває під потужним тиском російської влади. Ще не забулась історія вчителя ерзянської мови Васілія Бокіна, якого у судовому порядку переслідували за публікацію «Зупинити геноцид».

Ухвалення в Росії змін до федерального закону «Про освіту» призвело до того, що ерзянська мова де-факто втратила статус державної в системі освіти. Влада Мордовії намагається уникнути повноцінного вивчення ерзянської мови в обов’язковій частині навчальної програми. У тих школах, де ерзянська мова має вивчатися, – це відбувається фіктивно, часто в обсязі менше однієї години на тиждень. Зазвичай це навіть не вивчення мови, а розмова про ерзянську мову один раз на тиждень. Такий стан речей гарантує, з одного боку, що діти не знатимуть ерзянської мови, а з іншого – російська влада завжди зможе сказати, що мови навчали, але її зникнення – «природний процес».

Зміни в законодавстві призвели не лише до витіснення ерзянської мови зі шкільної освіти. Вчителі ерзянської більше не потрібні. Навіть ті з них, хто викладає одночасно у двох школах – не можуть набрати достатньої кількості викладацьких годин, щоб заробити стільки ж, скільки заробляють їхні колеги, які викладають російську мову. Результат – вчителі ерзянської часто перепрофільовуються на вчителів російської мови, або залишають вчителювання. Тобто російська влада вирішує ще одне важливе завдання на шляху цілковитої русифікації ерзян – перепрофілювання або звільнення вчителів ерзянської мови призводить до стрімкого скорочення ерзянської інтелігенції. Крім цього випускникам шкіл дали чіткий сигнал – якщо підеш вчитися на вчителя ерзянської мови – не матимеш роботи.

Окремого розгляду потребує втручання Російської Федерації в процеси розвитку ерзянської мови. Нам, як і представникам інших фіно-угорських народів, на законодавчому рівні заборонено використовувати латинську графіку. Тобто ерзянська газета, що фінансується за гроші платників податків, не може виходити ерзянською латинкою – це заборонено законом. Такі штучні обмеження завдають сильної шкоди нашій мові. Адже з мовою не можна поводитись як із політичною партією – «зняти з виборів», «позбавити реєстрації». Ерзянська мова – це живий організм, нехай і зранений! Якщо наша національна інтелігенція, письменники, вчителі, громадські активісти відчувають, що майбутнє ерзянської мови за латинською графікою – нехай так і буде. Не потрібно з Москви вказувати як нам писати: кирилицею чи латиницею. Можливо ерзянська латиниця не приживеться. Однак до такого висновку мають дійти самі ерзяни, а не московські чиновники.

Якщо узагальнити комплекс проблем, що стосуються реалізації права на освіту рідною мовою, – то ситуація виглядає наступним чином. Конституція Російської Федерації та конституції національних республік гарантують нам, представникам титульних народів, рівність із росіянами. На практиці «задоволення національних та культурних потреб» неросійських народів зводиться до фольклорних фестивалів, на яких ми повинні танцювати та співати у національних костюмах. Щойно ми заявляємо про наші проблеми, щойно створюємо громадські об’єднання для захисту своїх законних прав – російська влада оголошує нас «екстремістами» чи «іноземними агентами». Така ситуація не лише в Республіці Мордовія, і не лише з Васілієм Бокіним, а в усіх республіках Ідель-Уралу. У судовому порядку переслідували чи досі переслідують політиків, громадських активістів, письменників та вчених, серед яких Фаузія Байрамова, Рафіс Кашапов, Іллє Іванов, Наіль Набіуллін, Фаіль Алсинов, Батирхан Агзамов, Лайд Шем’єр та інші.

Москва активно готує нас до «перенесення ерзянського питання до музею». Через 10-15 років федеральний центр вже не потребуватиме жодних виправдань – можна буде сміливо говорити, що в ерзянських школах немає потреби – бо нікому буде вчити і вчитися.

Яким я бачу вихід із ситуації, що склалась?

По-перше, слід докласти всіх можливих зусиль, аби відсунути той день, коли ерзянська мова прозвучить востаннє. Ерзя повинні протриматись до моменту, коли Російська Федерація перестане сприймати автохтонні народи і національні республіки як прикру незручність. Щойно ми зможемо діяти легально і відкрито, як в цивілізованих демократичних державах, – ми наповнимо реальним змістом словосполучення «права людини».

Для цього корисні будь-які активності, що спрямовані на розвиток ерзянської мови. Що зроблено мною та ерзянською діаспорою в Україні за останні роки?

Видана книга ерзянського поета Дмітрія Таганова «Śed́ejse tarka». Видана збірка віршів 24 ерзянських поетів «Erźań Valske». Ці книги мають наклад по 1200 примірників кожна. Ми безкоштовно поширювали їх в місцях проживання ерзян.
Зусиллями очолюваного мною товариства Erźań val ми 7 разів відзначали у Києві День ерзянської мови. Це були літературні читання за участі ерзі з усієї України. Приїздили і гості з Росії. Загалом у наших заходах взяли участь 110 гостей.
Мною записано 40 ерзянських пісень та декламацій. Окремі з них, наприклад вірш «Kalmaź ĺectńema», були записані в професійній студії звукозапису. Написано чимало пісень з авторською музикою: «Timoń Versńeń. Tundo», «Vergiz moro», «Čiŕe jutkso», «Pejďema nuŕkamorot» і т.д.
Записано цикл освітніх відео ерзянською мовою із субтитрами різними європейськими мовами, наприклад відео «Tjušt́ań pškad́ema». Ці відео розповідають про нашу ерзянську культуру і традиції.
Випущено серію подкастів, де я ерзянською мовою розповідав про знакові явища у міжнародній політиці. Вперше ерзянською мовою звучали новини про світові економічні тенденції, про військовий конфлікт у Сирії та Іраку, про кризу у Венесуелі, про глобальне потепління та наукові відкриття у сфері астрономії.
За мої приватні кошти, за участі ерзян з Росії, у професійній студії звукозапису було записано твори Алєксандра Тікшайкіна з його збірки «Urozket́».

По-друге, ми повинні заручитися широкою підтримкою міжнародної спільноти. Світ повинен вимагати від Російської Федерації виконання її міжнародних зобов’язань та дотримання нею власних конституційних положень. Фіно-угорські народи Росії чинять спротив цілеспрямованій політиці асиміляції. Ми боремось. Ми не збираємось помирати тихо і непомітно. Ми готові платити високу ціну за порятунок своїх народів, за реалізацію свого права бути господарем на своїй землі. Альберт Разін довів це цілому світові.