Нещодавно я почав читати найостаннішу книгу шанованого ветерана журналістики Марвіна Калба під назвою “Imperial Gamble”, опубліковану інститутом Брукінгс.
Мені не треба було довго читати, щоб зрозуміти, що я, як читач, став об’єктом російської дезінформації та, що автор, свідомо чи ні, є її посланцем. Вже на обкладинці книжки з’являється наступне повідомлення: “Марвін Калб приносить в життя географію, політичну владу та історію України -колись відомої як Київська Русь, або Перша Росія.” З приводу Криму в введенні пан Калб викладає свою власну думку: “Насправді Крим то був у російських руках то виходив на протязі більш ніж тисячу років “.
З огляду на одні тільки ці два пункти я вирішив написати пану Калб:
“Шановний пане Калб:
Я читаю вашу останню книгу. Будьте ласкаві пояснити, як Києвська Русь була Першою Росією.Також поясніть, яке відношення на протязі тисячу років мала Росія до Криму , який вона по суті окупувала вперше в 1783 році. З нетерпінням чекаю відповіді. Дякую.
З повагою,
Аскольд С. Лозинський “
Пан Калб відповів:
“Дорогий пане:
Дуже радий, що ви читаєте” Imperial Gamble” так докладно. Посилання на Першу Росію було зроблено багато разів істориками Росії та істориками з усього світу. Посилання рідко сприймається українцями чи поляками, але воно має історичну справедливість. Щодо Криму — росіяни заходили та виходили з Криму починаючи з 10-го століття. Хіба не Володимир хрестився там? А контроль там вони отримали, як ви і сказали, в кінці 18-го століття.
З повагою,
Марвін Калб “
Насправді, в своєму вступному слові пан Калб характеризує цих істориків, як “відповідальних істориків”. Я підозрюю, що пан Келб включає також Володимира Путіна в цей список “відповідальних істориків”. На 25 сторінці він цитує Володимира Путіна:
“Ми не просто близькі сусіди, але, як я говорив багато разів вже, ми один народ. Київ є матір’ю російських міст. Древня Русь є наше спільне джерело, і ми не можемо жити одне без другого “.
Ця заява Путіна повністю неточна і на власну користь. Приписуючи собі як свою українську історію, коли Росія підпорядкувала українську територію, Путін і його попередники намагалися вкрасти триста років історії, культури та релігійних традицій, які просто не мали ніякого відношення до Московії і включати в себе майже 50 мільйонів людей, які не є росіянами та не мають будь-якого бажання бути росіянами. Насправді, імперіалістична поведінка Росії призвела до того, що тепер більшість українців взагалі не хочуть мати нічого спільного з росіянами.
Що стосується Криму, то для того, щоб підтримати свою помилкову позицію російського тисячолітнього зв’язку, пан Калб пропонує один аргумент, що Великий Князь Володимир Київський прийняв хрещення в Херсонесі, грецькій колонії в Криму, в Х столітті. Але князь Володимир Київський не мав ніякого відношення до Росії. Він був правителем Київської Русі, яка не включала Московії або території сьогоднішньої Росії. Насправді ні міста Москва, ні держави Московії не існувало ще близько двохсот років по тому, і терміну Росія не існувало, поки не з’явилося через багато століть.
Книга рясніє історичними неточностями і спотвореннями. Багато з того, що представлено як фактична інформація, виходить від російських джерел.
Калб цитує Леніна, Сталіна, Хрущова і тому подібне. Можливо, щоб симулювати “відповідальність” пан Калб інколи забезпечує певний баланс з реальними фактами і слушними джерелами. На жаль, тяга недоречна.
Я хочу вірити, що пан Калб не є добровільним учасником російської дезінформації. Хоча це, на жаль, все рівно не очистить його ім’я. В кращому випадку, він “корисний ідіот”. І в той час як видавці не завжди відповідальні за зміст їх публікацій, пан Калб в своєму вступному слові заявляє абсолютно ясно, що його книга була замовлена Інститутом Брукінс. Я також не хочу включати Брукінгс в список свідомих учасників російської дезінформації, але вважаю їх “корисними ідіотами”.
Та це лише частина проблеми.
У своєму вступному слові пан Калб оплакує той факт, що сьогодні в уряді США не вистачає необхідних “російських експертів”. Він пише: “Під час холодної війни, західні уряди скористалися порадою ‘російських експертів’, були проведені консультації з питань вибору стратегій.
Пан Калб закінчує свою книгу з наступними порадами, нібито в якості “російського експерта “, так як він, про що сам нагадує читачеві в книзі, на початку 1950-тих років був аспірантом російській історії в Гарварді: “Сполучені Штати мають інші проблеми, які вимагають уваги, безпосередньо зачіпають життєво важливі інтереси національної безпеки, а Україна на даний момент не є одна з них. Оголосивши Україну бути таким інтересом -неминуче, означає, що Сполучені Штати будуть сковзати в конфронтацію з Росією “.
Горезвісна Російська пропагандистська машина, така як “Russia Today” або сам Володимир Путін не могли б забезпечити більш убивчу пораду ніж цей “російський експерт “для України і глобальної безпеки. Через дезінформацію, відверту брехню та “корисних ідіотів” Росія як і раніше є глобальною загрозою безпеки.
29 серпня 2016р. Аскольд С. Лозинський
