Є різні портрети Української Нації.
Є Люди знамениті, обдаровані талантами, вродливі – всі Вони є нашим Надбанням…
Але є Люди, які ніби не примітні у вирі Життя, вони кожний день роблять Свою і Нашу роботу – оброблять Землю, виховують дітей, будують, ремонтують, вони Живуть і сприймають свою працю, як належне.
Коли на Нашу землю напав ворог, вони вважали за буденно-належне йти її захищати.
Без показовості, просто залишили свою повсякденну Роботу і пішли на Захист.
І роблять це відмінно, як притаманно робити Українцям, стиснувши зуби, в багні, болоті, холоді, воді, бруді, під постійними обстрілами, несуть Свій Хрест.
Портрет Цього Героя, це збірний Портрет Нації Української, зраненої, але не покореної, це відроджений Код, від княжих дружинників Дмитра Детка (воєводи Київського), який організував відмінну оборону від монголо-татар і кілька місяців боронив Київ, а коли прорвали оборону, то боронив кожну вулицю, кожний будинок і Його зранене тіло принесли до хана, Він не просив помилування….
Це подвиг Трьохсот Козаків під Берестечком, які тримали натиск цілої армії і на пропозицію здатися з гумором відповіли, що «всі вже Там і мені Туди пора», прийняли Геройську Смерть.
Це Герої Крут і Базару, це повстанці, отамани, які дали останній Бій у стінах Лук’янівської в’язниці…
Тисячі і тисячі українських повстанців УПА, які вели нерівну боротьбу, не маючи набоїв, зброї, провіанту, але не корились, а боролись і, як Вінець боротьби, пускали собі останню кулю в скроню, підривали себе останньою гранатою із гаслом «Слава Україні!»
Це хлопці, які бігли з дерев’яними щитами проти снайперських гвинтівок і видихали «Слава Україні!» пробитими грудьми на Інститутській в 2014 році…
Ось чого боїться Путін і його зграя, ось кого він називає «нациками і бЕндерами», бо їм такого не дано, вони недорозвинулись до цього. Вони, орки, залишились приматами, які ґвалтують, руйнують і вбивають.
Гляньте в стражденні Очі цього Героя, в них є біль, але немає страху, в Них є втома, але немає покори…
І є притишений баритон Воїна, який, бачачи що йде до Творця, віддає останню шану тому, що любив Тут.
Не багато людей знали Тебе при Житті, але Твоя Геройська Смерть, як спалах, запалила міліони. Ти – Україна, нескорена, горда, виснажена, але не зломлена.
Ти Шляхетний Воїн і Хоробре Українське Серце. Ти – наш взірець.
Вічна Тобі шана, Герою, Ти навіть Своєю Світлою Смертю укріпив нас, Тут живущих.
Дай нам Сили Духу Свого.
І спочивай у Місці Світлім, Ти Його заслужив.
Сергій Годлевський
