В 1947 році збройні сили комуністичної Польщі переселили етнічних українців з південно-східних частин країни в інші регіони. Операція «Вісла» була не скільки елементом боротьби з партизанами УПА, вона була спрямована на примусову асиміляцію і створення моноетнічної держави. Цього року відзначаються 70-ті роковини операції, але уряд Польщі вперше за часи незалежності відмовився фінансувати будь-які події, пов’язані з вшануванням пам’яті. Про це в огляді польської преси prostir.pl .
«Laboratorium WIĘZI» пише, що вільна Польща рішуче засудила цей комуністичний злочин, про що свідчить резолюція Сенату в 1990 році. До сьогодні влада, незалежно від політичного забарвлення, дбала про вшанування пам’яті і підтримку організацій національних меншин. Цього року сталося навпаки — Міністерство внутрішніх справ без обґрунтування відмовило фінансувати будь-яку подію, пов’язану з річницею «Вісли». Це безпрецедентна ситуація і уряд мав би зробити по-іншому. По-перше, незалежно від того, яку відповідальність відчуває польський уряд за злочини, вчиненні комуністичною Польщею, повинна бути пам’ять про несправедливість і кривду. По-друге, з геополітичних причин, адже уряд Польщі прагне до добрих стосунків з Україною, а історичний діалог є частиною будування цих відносин. Хоча, питання міждержавних взаємин можемо оминути. Адже, питання національних меншин не мають нічого спільного з закордонною політикою. Якщо поняття громадянства сприймається серйозно, то як слідство цього мусить бути вшанування пам’яті всіх громадян, які зазнали кривди — убиті німцями чи «совєтами», українськими чи польськими партизанами, але й ті, хто постраждав від комуністичної влади Польщі. Парадоксально, що попри показовий антикомунізм, PiS з останнім має яскраву виражену проблему. Наївно вважати, що правляча партія зайняла іншу б позицію в цьому питанні. В 2012 році партія PiS не підтримала постанову Сейму про засудження Акції «Вісла». Тоді представники цього політичного табору аргументували свою позицію тим, що в Україні ще ніхто не вибачився за трагедію на Волині. Ярослав Качинський навіть в одному з інтерв’ю захищав цю позицію: «Ми не бачимо ніяких підстав, щоб засуджувати цю акцію, тим більше, що українці не хочуть засудити геноцид з боку УПА. В Акції «Вісла» геноциду не було. Те, що людей змусили покинути свої будинки, це погано, не стверджуємо, що це добре, але були причини. Поза тим, ми відкидуємо політику, прийняту 20 років назад, що всім навколо кланяємся, у всіх просимо вибачення, але тільки у нас ніхто не хоче попросити вибачення».
Публіцист тижневика «Polityka» Едвін Бендика звертає увагу на слова міністра внутрішніх справ Маріуша Блащака. Політик, коментуючи причину відмови у допомозі організації 70-х роковин «Вісли», сказав, що змінився контекст. «В Польщі спалахнула громадянська війна? Повстало збройне українське підпілля? Лемки повернулися до ідей республіки? Чи може почали реалізовувати «намальований» мною та Олександром Ірванцем проект НРД, Незалежної Русинської Держави зі столицею в Меджилабірці», — іронічно запитує автор. Міністр з трибуни Сейму відновлює існування колективної відповідальності, яка була основою Операції «Вісла» . У той же час він відмовляється взяти на себе відповідальність за гріхи Польської Народної Республіки. Це називається за двома зайцями: відсторонитися від традицій тоталітарної ПНР і в той же час відновити символічно один зі злочинів, цементуючих той режим. Маріуш Блащак вже неодноразово скомпрометував себе браком знань щодо джерел тероризму на Заході, поглядами на тему загроз зі сторони біженців. Тепер він вирішив підняти планку. Те, що він казав у Сеймі, є неприйнятним, але не через те, що це компрометує його самого і уряд. Справа в тому, говориться в тексті, що подібне ставлення виправдовує конкретну державну політику Польщі, заручниками якої стали польські громадяни українського чи лемківського походження. В демократичній державі така інструменталізація є неприйнятною, як і «Вісла» 70 років тому.
Видання «Tygodnik Powszechny» публікує статтю історика Тадеуша А. Ольшанського «Вісла», 70 років по». В матеріалі, окрім інших, є розділ «Польські питання та суперечки». Мова йде про те, що в комуністичній Польщі про акцію «Вісла» не говорилося. Тільки вже після здобуття незалежності розпочалася дискусія, де домінують два погляди — чи Акція «Вісла» була польською ініціативою чи теж комуністичною/радянською; чи можна операцію розглядати як природній наслідок злочинної діяльності УПА. Відповідь на перше питання здається простим. Рішення і виконання було як польське, так і комуністичне. Немає доказів, що рішення про проведення депортації було прийняте в Москві, хоча, можливо, операцію було погоджено. Рішення прийняла комуністична влада Республіки Польща, а виконавцями були солдати та офіцери польської армії та інших формацій, в більшій кількості поляки. Те, що Польща була залежна від Москви, не змінює того факту, що «комунізація» країни була справою «місцевих кадрів». Тобто поляків, які з різних причин вирішили підтримати новий порядок. Це стосується і Акції «Вісла». Друга суперечка є складнішою. З одного боку складно ігнорувати зв’язок наступних етапів польсько-українського конфлікту. З іншого — виправдання нового зла як відплата за раніше спричинено зло — морально підозріло. Правда, що перед Акцією «Вісла» була «Волинь», але перед цим нищилися церкви, а ще раніше була польсько-українська війна. І завжди постає вічне питання: «Хто розпочав і хто постраждав більше?». Але більш важливе питання є те, як і хто це закінчив. І в цьому останньому конфлікті дії були за Польщею.
опрацював Євген ПРИХОДЬКО
Фотоколаж: Ігор Ісаєв
