Автори: Стан Кутчер, незалежний сенатор від Нової Шотландії та почесний професор Університету Далгаузі; Марія Попова, доцентка політичних наук Університету Макґіла та директорка Центру Жана Моне в Монреалі; та Іан Гарнер, асистент професора досліджень тоталітаризму в Інституті Пілецького у Варшаві та науковий співробітник Центру міжнародної та оборонної політики в Кінгстоні, Онтаріо.
Джерело: Policy Options – цифровий журнал Інституту досліджень публічної політики.
Масштаб і комплексність російських тактик дезінформації, які лише зростають в кількості – серйозна та безпосередня загроза для канадського суверенітету та свободи.
Особливо тривожним є те, що деякі канадці вважають Канаду захищеною від російської пропаганди. Це хибне уявлення лише сприяє поширенню і закріпленню дезінформаційних кампаній Кремля.
Сучасна російська пропаганда невпинно поширюється, є шкідливою та глобальною. Її мета – знецінити критичне мислення, посіяти розбрат у суспільстві та підірвати демократію. Вона кидає виклик нашому прагненню до відкритих дебатів, замінюючи обґрунтовані та критичні дискусії на оплачувані брехливі заяви.
ЗМІ, соціальні інфлюенсери, академіки, журналісти, громадські лідери, політики та інші дедалі частіше стають жертвами цих прихованих маніпуляцій.
Різні обличчя російської пропаганди
Пропаганда, створена або підтримувана Кремлем і поширювана зсередини Заходу, є важливим складником війни Росії проти України. Її мета – посіяти сумніви щодо того, хто винен у війні, та щодо ефективності або доцільності західної підтримки України.
Ось кілька нещодавніх попереджень високопосадовців про ворожі дії Росії:
- Нещодавнє свідчення прем’єр-міністра Джастіна Трюдо під присягою, в якому він заявив, що Росія безпосередньо фінансує відомого американського провокатора Такера Карлсона для поширення дезінформації.
- Повідомлення від Міністерства юстиції США про використання канадської медіакомпанії для поширення пропаганди, створеної Кремлем.
- Свідки, які виступали перед комітетом Палати громад, висловили занепокоєння щодо того, що деякі члени російського державного клубу “Валдаї” можуть працювати як російські пропагандисти.
Існує багато інших прикладів.
Однак залишається відкритим питанням, наскільки добре канадська громадськість та частина політичного керівництва країни розуміють, що відбувається.
Деякі явні форми дезінформації включають агресивні онлайн-висловлювання, наповнені абсурдними та очевидними брехнями про війну Росії проти України, а також кампанії з ботами й тролями в соціальних мережах.
Але це не основна загроза.
Натомість Кремль просуває м’якший, більш підступний підхід, який відходить від методів “кувалди” до таких, що використовують “скальпель”, намагаючись поглиблювати розбіжності у західних суспільствах. Це досягається через фінансування контенту, який виглядає як внутрішній, але насправді сприяє московським цілям, і поширюється ненавмисно тими, хто не усвідомлює його походження та мету.
Одна з основних проблем, з якими стикається Канада, – це труднощі у розрізненні російської пропаганди від конструктивних і добре обґрунтованих дебатів. Коли пропаганда проникає в повсякденний дискурс, демократичні обговорення спотворюються і стають все більш емоційно зарядженими, що призводить до загострення поляризації.
Москва безперервно експлуатує право західних громадян на свободу слова, підступно інтегруючи проплачену пропаганду, переважно через онлайн-мережі, в ці дискусії. Навіть для культурних, політичних та громадських лідерів стає все складніше відрізняти факти від вигадки, а пропаганду від правдивих висловлювань.
На жаль, вказування на це часто викликає агресивні та захисні реакції серед тих, хто знаходить підтримку або належність в онлайн-спільнотах, а також серед експертів, переповнених російською дезінформацією. Внаслідок цього, ті, хто звертає увагу на проблему, можуть опинитися під атакою і бути звинуваченими в обмеженні свободи слова.
Захист свободи слова вимагає одночасного запобігання спотворенню фактів, які просуває російська пропаганда, та заохочення відкритих, обґрунтованих і змістовних публічних дискусій.
