3 експрес-висновки.
1. Провальний експромт Обами. Американський президент назвав Україну “країною-клієнтом”. У тексті промови, що офіційно був оприлюднений Білим Домом за кілька годин до виступу, цей вислів відсутній. Переглядаючи промову видно, що Барак вирішив щось додати від себе в це речення, підсиливши емоційний ефект.
Дослівно це звучало так “Росія, у час, коли її економіка падає, витрачає значні ресурси на підтримку України та Сирії – держав-клієнтів, які, як бачить Росія, виходять з орбіти її впливу”.
Однак, важливо відрізняти оцінки ганебного експромту від оцінки посилу у відношенні України як держави загалом. На мою думку, Обама дав зрозуміти – Росія – агресор по відношенню до держави – України, яка намагається будувати демократію.
Не хочеться вподоблятися завзятим російським медіа, які вхопилися за “клієнта”, й роблять акцент саме на цьому терміні. Інтерпретація має значення.
2. За всю промову Обама двічі загадав про Україну. У першому випадку, як про державу, яка виривається з-під впливу Росії, яку в свою чергу Обама помістив серед країн, що ставнолять головну небезпеку для світу. Другий раз Обама загдав про Україну як деражаву, якій США допомагає захищати демократію.
Статус цих згадок я б назвала “помірний”, але не “задовільний”. Думаю, Україна заслужила на згадку як про стратегічного партнера в Східній Європі, від битви якої залежить розширення демократії на пост-радянському просторі. Один з тих пріорітетів, які Обама називає пріоритетом національної безпеки у 21 столітті.
3. Це була остання промова Обами перед конгресом. На сьомому році свого президенства він підводив підсумки, а не презентував амбітне бачення своєї програми дій.
На цьому етапі Україні треба спілкуватися з потенційними кандидатами в президенти США, аби в наступних промовах наших ключових партнерів і друзів таких провальних експромтів не з’являлося. І аби статус згадок мав стратегічне значення.
