Євромайдан SOS: новий законопроект уряду р.н. 7290 штучно звужує можливості для притягнення до відповідальності військових командирів та цивільних начальників Російської Федерації за воєнні злочини
Більше 50 днів Україна бореться із новою збройною агресією, під час якої Кремль використовує воєнні злочини та злочини проти людяності як тактику ведення війни. Президент України та вищі посадові особи постійно наголошують на тому, що будуть притягати до відповідальності усіх, хто причетний до скоєння цих міжнародних злочинів: від виконавців – до вищого політичного та військового керівництва Російської Федерації та її пособників.
Мало хто знає, що притягнути до відповідальності за міжнародні злочини в Україні майже неможливо. У Кримінальному кодексі немає відповідальності за злочини проти людяності, а відповідальність за воєнні злочини виписана настільки розмито, що практично неможливо застосувати цю норму на практиці. Саме тому із початку війни у 2014 році та до сьогодні українськими судами було винесено тільки 4 (!) вироки за вчинення воєнних злочинів.
Законопроект про воєнних злочинців р.н. 2689, що має покращити вирішення цієї проблеми, був прийнятий ВРУ та направлений на підпис Президента України ще у червні минулого року. Більш ніж 10 місяців цей законопроект залишається не підписаним, хоча неодноразово це закликали зробити правозахисники та міжнародні організації. Таким чином, на момент нового вторгнення у лютому цього року Україна мала “оголений” правовий фронт.
Натомість уряд вирішив підготувати новий законопроект р.н. 7290, який містить цілу низку проблемних положень, які ускладнюють притягнення до відповідальності військових командирів та цивільних начальників Російської Федерації за воєнні злочини.
Так, законопроект р.н. 7290 лише частково імплементує в національне кримінальне право звичний для сучасного міжнародного права інститут командної відповідальності. Цей інститут забезпечує спроможність України переслідувати військових командирів та цивільних начальників Російської Федерації, командирів контрольованих російською владою незаконних збройних формувань.
Українським слідству та суду із об’єктивних причин буде складно доводити участь конкретних російських військових у вчиненні конкретних воєнних злочинів, наприклад, щодо цивільних осіб, які сталися у Бучі, Ірпіні, Ворзелі та Мотижині та інших містах та містечках Київської області. Однак відповідно до норм міжнародного права важливо також встановити командирів російських підрозділів та притягти їх до відповідальності за те, що вони знали про злочини їх підлеглих і могли, але не запобігли, не припинили їх вчинення, а також не забезпечили переслідування цих звірств своїх підлеглих.
На жаль, законопроект р.н. 7290 використовує можливості, які відкриває для української системи кримінальної юстиції міжнародне право, лише частково. Зокрема:
⁃ не враховується така форма бездіяльності командира як незапобігання міжнародним злочинам підлеглих;
⁃ не враховується те, що згідно з міжнародним правом військові командири, особи, що фактично діють як військові командири, та інші начальники відповідають не лише тоді, коли вони знали про злочини підлеглих, але й повинні були знати з огляду на наявну в них інформацію.
Ці невідповідності, що, можливо, на перший погляд, не видаються принциповими, насправді істотно звужують спроможність українських правоохоронців та судів здійснити кримінальне переслідування та покарання винуватців у вчиненні міжнародних злочинів, скоєних на території України.
Крім того, законопроект р.н. 7290 пропонує карати військових командирів, осіб, що фактично діють як військові командири, та інших начальників за їхню бездіяльність позбавленням волі на строк від 7 до 10 років. Водночас згідно з положеннями проекту підлеглі можуть бути покарані й більш тривалим строком позбавленням волі чи навіть довічним позбавленням волі, тоді як за міжнародним правом караність бездіяльності командирів та начальників має бути не меншою за караність дій їхніх підлеглих.
Зрештою, проблемним виглядає сам стиль викладення положення, яке покликане представити в українському кримінальному праві інститут командної відповідальності згідно із законопроектом р.н. 7290. Цей стиль, що придатний для мирного часу, коли йдеться про спорадичні та одиничні випадки протиправної поведінки підлеглих, вимагає доводити бездіяльність командира або начальника щодо кожного із десятків чи навіть сотень воєнних злочинів, вчинених їх підлеглими.
Згідно з міжнародним правом інститут командної відповідальності набагато краще враховує контекст масового насильства й дозволяє переслідувати та карати командира або начальника навіть тоді, коли вони, наприклад, не припинили воєнний злочин одного підлеглого, що породило численні воєнні злочини інших підлеглих, навіть якщо ці інші злочини командир чи начальник дійсно намагалися припинити. Тобто, з точки зору міжнародного права, важливою є не бездіяльність командира чи начальника в кожній конкретній ситуації, а те, чи спровокувала бездіяльність в конкретній ситуації подальшу протиправну поведінку підлеглих.
Інші недоліки нового урядового законопроекту р.н. 7290 наведені у додатку до цього звернення.
Ми не знаємо, чому Президент України не підписав підтриманий правозахисниками та міжнародними організаціями закон про воєнних злочинців 2689, та ким саме було ухвалено рішення про підготовку нового законопроекту та його ухвалення на засіданні уряду саме у такій редакції.
Ми продовжуємо сподіватися на конструктивне вирішення цього питання та звертаємося до народних депутатів внести необхідні зміни у законопроект 7290. У той час, коли російські війська ґвалтують жінок та дітей, розстрілюють цілі родини у їхніх домівках, атакують евакуаційні потяги на станціях – не можна лишити жодної можливості військовим командирам та цивільним начальниками Російської Федерації уникнути відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людяності.
Перегляньте список підписантів на офіційному сайті Центру Громадянських Свобод.
Підтримати звернення можна за цим лінком.
