Трагедія в англійському Манчестері зумовила неординарну подію у світовому футболі.
Минулого тижня на стадіоні «Манчестер Арена» під час виступу американської співачки Аріани Гранде стався теракт. Від двох вибухів загинули понад двадцять людей і близько ста зазнали поранень. З-поміж найперших, хто кинувся на допомогу людям, був бездомний Стівен Джонс. Пізніше в інтерв»ю він сказав, що не міг залишатися осторонь, коли побачив закривавлених дітей. Джонс наголосив, що «якби втік, то не зміг би далі жити з цим».
Почуте неабияк вразило власника англійського футбольного клубу «Вест Хем Юнайтед» Девіда Саллівана і його сина Дейва, які прийняли рішення знайти помешкання для героя й оплатити оренду на півроку. У пошуках допомогли журналісти. Окрім проживання футбольні функціонери забезпечили Стівена Джонса їжею та одягом. Почин власників «молотобійців» підтримав один із заможних мешканців Манчестера, який працевлаштував у своїй компанії Джонса. Не залишились осторонь й користувачі соцмереж, зібравши 85 тисяч доларів для людини, про яку тепер знає світ.
Зовсім іншими діяннями переймаються українські футбольні функціонери. Віце-президент УЄФА та почесний президент Федерації футболу України Григорій Суркіс, його брат, президент футбольного клубу «Динамо» (Київ) Ігор Суркіс, їхній батько Рахміль (Михайло) Суркіс, доньки та дружина Григорія Суркіса виграли справу в Окружному адміністративному суді міста Києва за позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Приватбанку, в якому просили скасувати рішення про визнання їх пов’язаними з націоналізованим банком особами та примусового переведення їхніх коштів у його акції, що відбулося у грудні минулого року. Два тижні тому суд повністю задовільнив вимоги, постановивши стягнути з Приватбанку на користь Суркісів один мільярд сорок сім мільйонів гривень та 266 тисяч доларів, 8 тисяч євро як ненараховані проценти за депозитом за період із грудня 2016 року по лютий 2017 року.
Про заангажованість і цілковиту продажність українського так званого правосуддя годі говорити. Якимось дивом суд не вгледів і не прийняв до уваги той факт, що Ігор Суркіс володіє істотною участю у телевізійних каналах 1+1, 2+2 та ТЕТ, які юридично споріднені з Приватбанком. Справді, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань це не підтверджує. Але в даному випадку має місце класична схема шахрайства, яку використовують українські олігархи, високі державні посадовці та інші пройдисвіти. Вони прикриваються різноманітними і чисельними закордонними компаніями, яких наплодили чимало. Молодший Суркіс володіє згаданими вище активами через таку собі Bolvik Ventures Ltd.
Так само так званий суд відхилив доводи, що операції, здійснені ПАТ Запорізький завод феросплавів та ПАТ Нікопольський завод феросплавів, вважаються здійсненими Ігорем Суркісом і що він використовував одержані ними кредити.
Іншим рішенням Окружний адмінсуд Києва задовольнив такі ж вимоги Акцент-Банку, який належить братам Суркісам і їхнім донькам, й стягнув із Приватбанку понад 363 мільйони гривень, а також 5,56 мільйонів гривень, 15,8 тисяч доларів та майже 6 тисяч євро в якості ненарахованих процентів за користування грошовими коштами за період із 22 грудня 2016 року по 22 лютого 2017 року.
Таке очевидне свавілля українського «правосуддя» розглянуть суди вищих інстанцій, адже Національний банк вже висловив обурення і не має наміру спускати справу на гальма. Тепер її розглядатимуть у Київському апеляційному адміністративному суді.
Відомо, що футбольний клуб «Динамо» (Київ) нині переживає не найкращі свої часи. І не лише у турнірних баталіях. Через фінансову скруту довелося відмовитися від послуг багатьох закордонних виконавців, далі співпрацювати із тренером Сергієм Ребровим, який однозначно не відповідає вимогам фахівця топ-рівня і готовий працювати «за тарілку супу». Також нещодавно було звільнено декілька деятків працівників клубу.
Нещодавно журнал Forbes оцінив статки братів Суркісів по 76 мільйонів доларів США. Немало. Але вельми недостатньо, аби утримувати амбіційний клуб найвищого європейського рівня. Їхній колега-опонент, власник донецького «Шахтаря» Ринат Ахметов має у «панчосі» 2,2 мільярди доларів! Різниця суттєва. Принагідно треба згадати президента «Дніпра» і донедавна власника Приватбанку Ігоря Коломойського із його 1,2 мільярдами доларів. При цьому дніпровський клуб доживає останні дні. Більші, ніж у Суркісів, статки у власника полтавської «Ворскли» Костянтина Жеваго – 635 мільйонів доларів. Президент футбольного клубу «Оболонь-Бровар» Олександр Слободян «наварив» 187 мільйонів, Сергій Тарута («Сталь») – 168, Петро Димінський («Карпати» Львів) – 106, Леонід Клімов («Чорноморець» Одеса) – 75 мільйонів доларів.
Головними активами братів Суркісів є Укренергоконсалтінг, до складу якого входять Львівобленерго та Прикарпаттяобленерго. Також вони мають частку акцій Запоріжжяобленерго. Чималі прибутки приносить Український промислово-фінансовий концерн Славутич, що спеціалізується на поставках енергоносіїв, переробці нафтопродуктів, торгівлі зерном, цукром, металами та контролює низку підприємств. Щодо вже згадуваного Акцент-Банку, то частина його акцій належить громадянці Кіпру Алексії Олександру, яка володіє ними через компанію Метроімпекс Лімітед. Нещодавно на зборах акціонерів банку прийняли рішення збільшити статутний капітал до понад 323 мільйонів гривень. Адже згідно законодавства та нормативних актів мінімальний розмір статутного капіталу банків в Україні до 11 липня 2018 року має становити 300 мільйонів гривень.
Цікаво, що фінансові імперії Суркісів та Ігоря Коломойського тісно переплетені. І це незважаючи на розбіжності у поглядах щодо ведення футбольного господарства, чисельні гострі стріли з обох боків. Саме Коломойський є кінцевим бенефіціаром телеканалів 1+1, 2+2, ТЕТ. Щойно у нього під видом націоналізації відібрали Приватбанк, як Ігор Суркіс суттєво збільшив свою частку у ТОВ Телерадіокомпанія Студія 1+1. Тепер вона становить понад 57 відсотків. Звісно, що всім цим добром Суркіси володіють через офшорні компанії. Окрім них незначну частку мають шість фізичних осіб, які також володіють через офшорні компанії, зареєстровані на Кіпрі.
Хитросплетінь у всіх цих шахрайствах і махінаціях не менше, ніж тактико-технічних дій на футбольному полі. Якщо закордонні власники клубів переймаються горем своїх співвітчизників і жертвують немалі суми, то українські ведуть запеклу боротьбу щодо збільшення своїх статків та сфери впливу. Вони настільки перейнялися фінансовими перегонами, що занедбали або пожертвували репутаціями своїх клубів та футбольного господарства назагал.
Григорій Жибак
